Читать «Книга імен» онлайн - страница 26
Джилл Ґреґорі
— Охолонь, здорованю, не вистрибуй зі штанів. Слухай мене уважно. Шепард приніс із собою і камінь, і щоденник. Добудьте й те, й інше. А коли покінчите з усіма, знайдіть клятий сейф. Нас цікавить усе, що старий жид там тримає.
— No problemo. — Джилліс зиркнув на Енріке, слюсаря-пуерториканця, що мав під спортивною курткою від Армані пояс з інструментами. Енріке сидів поруч і дивився на дощ, що барабанив по вікнах фургона. Він завжди був незворушний — терплячий і байдужий ззовні, як справжній професійний кілер.
Сенджей у своєму центрі зв'язку пересвідчився, що всі цифрові реєстратори ліворуч блимають.
— У такому разі, — сказав, збільшивши гучність і повернувшись до розмови в особняку на авеню
Розділ восьмий
Девідові здалося, що підлога захиталася під ногами.
— Не може бути!
— Підтвердження прийшло тільки сьогодні вранці. Спершу вислухайте, а тоді вже робіть висновки, — мовив Бен Моше з докором у голосі. — Ці імена так само, як і решту у вашому щоденнику, уперше було записано тисячі років тому — їх написав Адам.
Він підніс руку вгору, не давши Девідові заперечити. — Кабала каже, що Адам написав Божу
Девід зірвався на ноги, неспроможний далі стримувати невіру.
— Рабине, при всій повазі до вас, я аж ніяк не можу повірити, що Адам — ще в Едемі — знав ім'я моєї падчерки. — Він підсунув щоденник до себе й почав навмання читати імена вголос. — Чи ім'я Шен Джинчао. Чи Ноеланії Тріас. Чи Беверлі Панагуполос. — Девід відштовхнув щоденник. — Ну що ви, рабине!
Бен Моше залишився незворушний.
— Я й не сподівався, що ви зрозумієте це все відразу. Кабалу вивчають усе життя. Щоб відкрити містичні рівні Тори, потрібний зрілий розум і тривалий час. У минулі століття її таємниці старанно зберігали, а рабини передавали їх тільки найвідданішим учням. Девіде, я присвятив цій науці шістдесят років життя й добре знаю, що кажу, — так само добре, як знаю власне ім'я.
Раптом Девід згадав розповіді матері про її прапрадіда, містика Реба Зальмана.
— Що ж, продовжуйте.
Бен Моше кивнув.
— Слухайте уважно. Мойсей отримав копію Книги імен від Ісаака — одного з двох синів Авраама. Потім вона довго зберігалася в одному з храмів у Єрусалимі. Але 70 року до нової ери римляни зруйнували цей храм і вивезли скарби до Риму. Книга імен зникла, так само як і нагрудник первосвященика. Разом із нагрудником, — додав рабин тихше, — не стало й каменів Дванадцяти племен Ізраїлю.
Девід подивився на агат на столі. У голові роїлися тисячі запитань, але він стримався й вирішив слухати далі, а рабин тим часом говорив своїм тихим скрипучим голосом:
— Копії, що належали іншому синові Авраама — зведеному братові Ісаака, Ізмаїлові — перейшли до його синів, яких народили йому наложниці, і ці папіруси загубилися десь у пісках пустелі. Тож багато століть усі копії Книги імен вважалися втраченими. Однак недавно археологи знайшли в Єгипті й інших місцях на Близькому Сході фрагменти папірусів, що, на їхню думку, є копіями Ізмаїлової Книги імен. За допомогою істориків і математиків вони намагаються скласти їх докупи. Саме до цих експертів я й звернувся з проханням порівняти ваші сторінки з фрагментами, що зберігаються в Ізраїлі.