Читать «Книга імен» онлайн - страница 111

Девід почув жіночий крик. Йаель!

Страх за неї додав сил, і коли Темний янгол ухопив його за комір, щоб ривком підвести, Девід врізав йому кулаком під ребра. Сокиромордий видихнув увесь сморід, що накопичився в його легенях, і на Девіда війнуло вареною печінкою. Перш ніж його супротивник зміг знову вдихнути, Девід урізав йому ще раз, намагаючись засадити кулаком якомога глибше під ребра.

Девід побачив, що Йаель лежить на землі, одна рука її заломлена під тілом. Здоровенне бабисько осідлало її й душило мотузкою. Обличчя Йаелі посіріло, і тривога за неї виштовхнула Девіда в їхній бік, як із катапульти.

Але не встиг він добігти, як триста фунтів живої ваги налетіли на нього ззаду. Він упав як підкошений, сокиромордий на нього, і вони почали гамселити один одного, як озвірілі хокеїсти. Кулаки трощили кістки, лікті врізалися в нервові вузли, слина та кров розбризкувалися навсібіч.

Попри нестерпний біль, який просякав усе тіло, Девід раптом усвідомив, що хоча дурбило й лупцює його безжально по тулубу, він не чіпає обличчя та голови.

«Вони не витягли пістолетів, — майнула думка в Девіда, коли він відбивав удар, націлений йому в груди. І тут зрозумів чому. — Я їм потрібен живий, вони хочуть витягти з мене ті імена...»

Кулак уломився Девідові в живіт. Перш ніж він устиг відкотитись убік, перш ніж зміг дихати, труба вгріла його по ліктю. Від пекельного болю в очах Девіда розлетівся цілий сніп червоних іскор. Скрегочучи зубами, хапаючи ротом повітря, він боровся з лютими спазмами й відхилився трохи вбік у вигіднішу позицію, поки його ворог не скочив на ноги.

Сокиромордий сунувся на нього знов і вже заводив трубу для удару, однак у відчайдушному зусиллі Девід підібрав ноги до живота й, рвучко розігнувши їх, щосили вдарив супротивника в груди.

Він влучив сокиромордому в сонячне сплетіння. Той зігнувся навпіл, випустив трубу, — та впала, дзенькнувши, — й інстинктивно схопився за живіт.

Девід миттю рвонувся по ту зброю, упав на неї, хоча й бачив, що обличчя в Йаелі вже посиніло: у неї вилазили очі, вона борсалася, намагаючись скинути з себе Геркулесиху.

Не встиг він і ворухнутися, як Йаель випростала заламану руку. Сонце блиснуло на її браслеті, коли вона спрямувала стиснутий кулак у свою ворогиню. І тільки в останню мить Девід побачив, що блищав зовсім не браслет, а фруктовий ніж, — вона зуміла-таки витягти його з кишені. Девід заціпеніло побачив, як Йаель щосили встромила ніж у шию жінки.

Кров хлюпнула як вода — немов прорвало каналізацію. Жінка, захлинаючись, скрикнула, та Йаель встромила лезо знову, просто в ямку на її шиї.

Девід ухопив трубу. Він боровся з болем, що затоплював його, і спромігся якось підвестися. Піт заливав очі, він обернувся, щоб зустріти жилавого Темного янгола, який сопів, мов звір, і готувався до нового нападу.

— Йаеле, тікай! Рятуйся! — гукнув він, але вона не побігла, а відскочила на два кроки вбік, розмахуючи ножем. Обличчя її ніби скам'яніло, щоки й одяг були заляпані кров'ю. Вигляд вона мала дикий.