Читать «Книга імен» онлайн - страница 103

Девідові полегшало, бо він почав розуміти систему.

— А отримавши роздруковану вибірку, ви прочісуєте її в пошуках осмислених слів і фраз.

— Правильно. — Глибоко посаджені очі Йосефа схвально блиснули. — За допомогою комп'ютера можна запускати РПЛ у будь-якому напрямку: уперед, назад, по діагоналі, по горизонталі й по вертикалі. Можна змінювати як довжину стрибка, так і напрямок пошуку з будь-якої вихідної позиції. Упевнений, ви усвідомлюєте, що такий пошук неможливий із пером і папером, навіть якщо працювати роками.

— А комп'ютер робить це в лічені хвилини, — кивнув Девід. — А коли ви опрацьовували фрагменти Адамової Книги імен, який застосовували стрибок, щоб виявити ламед-вовників?

В очах рабина промайнула іскорка. Йосеф усміхнувся, але відповідь дала Йаель, і її соковитий гортанний голос заповнив тишу бібліотеки.

— Тридцять шість. Відстань, яка відкрила імена ламед-вовників, дорівнювала тридцяти шести літерам.

Девід на мить онімів. Прозора простота того, що він зараз почув, не одразу дійшла до свідомості. Раптом він видався собі зовсім крихітним, — і задум безкінечного знання, безмежності Божественного генія та плану в усьому — упродовж тисячоліть — вразили його, мов блискавка. Хоч Адам дав наймення всім створінням Божим і записав їх у Книгу власною рукою, Бог усе ж таки приховав свій секрет у тексті. Імена всіх воістину праведних душ.

У Девіда розболілася голова від намагання все це осягнути.

— Бог знає все, — стиха промовив рабин. — Отже, він одвічно знав, із самого початку, навіть коли Адам писав свою Книгу, імена всіх ламед-вовників у кожному поколінні.

Девід зірвався зі стільця й заметався по кімнаті. Усі мовчки стежили за ним.

— Ми маємо свободу волі — як і Адам, — провадив далі Кардоза. — Бог не водив його рукою, коли той писав, проте все міститься в Адамовій Книзі.

— Ім'я кожного ламед-вовника від початку світу... — видихнув Девід, — приховане в Адамовому переліку всіх живих істот. — Він стояв перед скляними дверима, дивлячись на людей, що працювали за столами, і раптом рвучко повернувся.

— Якщо Богу відомі імена всіх ламед-вовників, Він також мав знати імена гносеїв та інших ворогів Божих.

— Амалик. — Очі Йаелі розширилися. — Із роду в рід вони виступають проти єврейського народу — і проти Бога.

— Амалик? — Девід похитав головою. Він ніколи не чув такого терміна.

— Це плем'я, яке переслідувало синів Ізраїлевих, коли вони мандрували пустелею після втечі з Єгипту, — пояснив рабин Кардоза. — Вони нападали на синів Ізраїлевих із тилу, вбивали їх тисячами. Книга Виходу оповідає про ту битву: коли Мойсей здіймав руки до Бога, то перемагав Ізраїль, та коли він знесилювався й опускав руки, перемагав Амалик. Тоді Аарон і Хур рушили на допомогу Мойсею. Вони підтримували руки йому — один із цього боку, а один із того — і перемогли сини Ізраїлеві Амалика.

Йосеф важко зітхнув.

— Хоч Ізраїль і винищив Амалика, наші рабини наполягають, щоб ми ніколи не забували про те плем'я. Розумієте, Девіде, Амалик повстає знов і знов у кожному поколінні, щоб стерти на порох юдеїв. Таке траплялось, і не раз. Аман, Ірод, Гітлер, і навіть нині...