Читать «Розмальована вуаль» онлайн - страница 33

Кітті трохи зажурилася. Здається, їй не вдалося пояснити Чарлі, що ситуація відчайдушно серйозна. Його безтурботність її дратувала. Вона пошкодувала, що пішла побачитися з ним до нього в кабінет. Оточення її бентежило. Їй було б куди легше сказати те, що вона хотіла, у нього в обіймах, закинувши руку йому за шию.

– Ти не знаєш Волтера, – мовила вона.

– Я знаю, що кожен має свою ціну.

Вона любила Чарлі всім серцем, але його відповідь збила її з пантелику; такий розумний чоловік і змолов таку дурницю.

– Здається, ти не усвідомлюєш, як Волтер розгнівався. Ти не бачив його обличчя й виразу очей.

Якусь мить він мовчав, але дивився на неї з легкою усмішкою. Вона знала, що він мав на думці. Волтер був бактеріолог і перебував у залежному становищі; навряд чи йому вистачить нахабності перейти дорогу вищим чиновникам колонії.

– Годі тішитися самообманом, Чарлі, – сказала вона відверто. – Якщо Волтер постановив собі звернутися до суду, ні ти, ні хтось інший не зможе хоч трішки на нього вплинути.

Його обличчя знову стало серйозне й смурне.

– І він збирається вказати мене співвідповідачем?

– Спочатку збирався. А потім мені вдалося вмовити його погодитися на те, що я сама з ним розлучуся.

– Що ж, це не так страшно. – Його лице знову розслабилося, і в його очах вона побачила полегшення. – Як на мене, це хороший вихід. Врешті, це все, що йому залишається, єдиний порядний вчинок.

– Але в нього є умова.

Він запитально глянув на неї й наче щось зважив.

– Ну, я не мільйонер, але зроблю все, що зможу.

Кітті змовкла. Чарлі казав те, що вона зовсім не очікувала від нього почути. І через це їй було важко говорити. Вона сподівалася, що викладе йому все одним духом, у затишку його ласкавих рук, сховавши розпашіле обличчя в нього на грудях.

– Він погодиться, щоб я з ним розлучилася, якщо твоя дружина запевнить його, що розлучиться з тобою.

– Це все?

Кітті заледве знайшла в собі сили говорити.

– І – це дуже важко сказати, Чарлі, це жахливо – якщо ти пообіцяєш одружитися зі мною впродовж тижня відтоді, як рішення суду набуде чинності.

25

Якусь мить він мовчав. А тоді знову взяв її долоню й лагідно стиснув.

– Знаєш, кицю, – сказав він, – хай що станеться, ми не можемо вплутувати в це Дороті.

Вона безпорадно на нього глянула.

– Я не розумію. Як її не вплутувати?

– Ну, нам не можна думати лише про себе. Ти ж знаєш, якби все склалося інакше, мені нічого так не хотілося б, як взяти тебе за дружину. Але про це й мови не може бути. Я знаю Дороті – її ніщо не примусить зі мною розлучитися.

Кітті проймав страшенний жах. Вона знову заплакала. Таунсенд підвівся, сів поряд із нею й обійняв за талію.

– Постарайся не засмучуватися, люба. Нам не можна губити голову.

– Я думала, ти мене кохаєш…

– Звісно, кохаю, – сказав він ніжно. – У тебе щодо цього вже не має бути ніяких сумнівів.

– Якщо Дороті не розлучиться з тобою, Волтер зробить тебе співвідповідачем.

Перш ніж відповісти, він витримав помітну паузу. Тон його був сухий.

– Звісно, це зруйнує мою кар’єру, але, боюся, тобі добра не дасть. Якщо дійде до найгіршого, я в усьому зізнаюся Дороті; їй буде страшенно образливо й боляче, але вона мені пробачить. – Йому майнула думка. – Напевно, найкраще в будь-якому разі в усьому зізнатися. Якщо Дороті піде до Волтера, я певний, що вона переконає його тримати язика за зубами.