Читать «Розмальована вуаль» онлайн - страница 101

– Годі, Чарлі, – урвала його дружина. – Я певна, що Кітті все розуміє… Ось і коктейлі.

Згідно з розкішним звичаєм іноземців у Китаї, двоє служок у формі занесли в кімнату закуски й коктейлі. Кітті відмовилася.

– Випийте хоч один, – наполіг Таунсенд своїм звичним прихильним тоном. – Вам буде корисно, та й ви точно не бачили коктейлів, відколи поїхали з Гонконгу. Якщо не помиляюся, в Мей-тан-фу льоду не дістати.

– Ви не помиляєтеся, – відказала Кітті.

На якусь мить перед її очима промайнув спогад про жебрака з закинутою назад головою, в синьому лахмітті, крізь яке проглядалися худезні кінцівки, що лежав мертвий у них під парканом.

73

Вони перейшли у вітальню обідати. Чарлі, сівши на чільне місце, легко перебрав розмову на себе. Після тих кількох коротких слів співчуття він обходився з Кітті не так, наче вона щойно пережила жахливу трагедію, а наче вона приїхала погостювати з Шанхая, щоб відпочити після видалення апендикса. Її треба було розвеселити, й він був готовий до цього взятися. Найкращий спосіб зробити так, щоб вона почувалася як удома, – ставитися до неї, як до родички. Чарлі був тактовний чоловік. Він почав із розповіді про осінні перегони, про поло – їй-богу, доведеться його кинути, якщо не вдасться схуднути, – та про ранкову розмову з губернатором. Він розказав про вечірку, на якій вони були, влаштовану на адміральському кораблі, про стан справ у Кантоні, про канали в Лушані. Через кілька хвилин Кітті здавалося, що вона від’їздила не довше, аніж на кілька днів. Неможливо повірити, що там, за якихось шістсот миль (хіба це не скільки ж, як від Лондона до Единбурга?), чоловіки, жінки, діти мруть як мухи. Незабаром вона зловила себе на тому, що питає про такого-то й такого-то, який зламав ключицю під час гри в поло, та чи місіс така-то поїхала додому й чи місіс сяка-то братиме участь у тенісному турнірі. Чарлі трохи жартував, і вона у відповідь усміхалася. Дороті, зі своєю звичною, трохи погордливою манерою (тільки тепер вона сприймала Кітті на рівних, тому це більше не було образливо, а швидше скріплювало їхню дружбу), висловлювалася про різних людей із колонії трохи насмішкувато. Кітті збадьорилася.

– Глянь, вона вже посвіжішала, – сказав Чарлі дружині. – До обіду була така бліда, я аж злякався, а тепер щічки порожевіли.

Але, беручи участь у розмові, хай не весело (бо відчувала, що ні Дороті, ні Чарлі з його чарівним розумінням добропристойності це не сподобається), та принаймні бадьоро, Кітті оглядала господаря дому. За всі ті тижні, коли її думки були так цілковито зайняті планами про помсту, вона склала для себе дуже яскравий його образ. Його густе кучеряве волосся було надто коротке й надто дбайливо розчесане; щоб приховати сивину, він його забагато напомаджував; обличчя було надто червоне, з сіткою дрібних жилок на щоках, а підборіддя – надто масивне. Коли він не старається тримати голову повище, видно, що в нього друге підборіддя; а в його густих, кущистих бровах є щось мавпяче, що викликає в неї огиду. Рухається він важко і, попри увагу до харчування та заняття спортом, таки обважнів; кості вкриті жиром, суглоби вже не такі гнучкі, як колись. Його гарне вбрання затісне й ліпше пасувало б молодшому чоловікові.