Читать «Мовчання ягнят» онлайн - страница 188

– Еге ж, ідилія, великі брудні лапи, то що там далі?

– Власне, на цьому все, враховуючи, що ми навіть на побачення не ходили. Він каже, що краще спати з двома-трьома собаками під боком, коли дуже холодно. Він сказав, що в них достатньо собак, кожному вистачить по парі.

– То Пілчер розводить тебе на старий трюк із собаками, і ти на це купилася?

– Він каже, що добре куховарить. Його сестра підтвердила.

– О, то вона вже телефонувала.

– Угу.

– І як вона?

– Нічого. Таке враження, що дійсно говорила з іншого кінця будинку.

– І що ти їй сказала?

– Сказала «дуже вам дякую», отак і сказала.

– Добре, – відповіла Мепп. – Дуже добре. Поїж крабів. Хапай того Пілчера й присмокчись до його обличчя, відірвися на повну.

Розділ 61

Офіціант з обслуговування номерів котив візок по м’якому килиму в коридорі готелю «Маркус».

Біля дверей під номером 91 він зупинився й тихо постукав кісточками в рукавичці. Він нахилив голову набік і знову постукав, щоб його почули крізь музику, яка лунала всередині, – Бах, «Інтенції», частина друга й третя, фортепіано, у виконанні Ґленна Ґульда.

– Заходьте.

Джентльмен із пов’язкою на носі, одягнений у домашній халат, писав щось за столом.

– Поставте біля вікна. Можна поглянути на вино?

Офіціант приніс пляшку. Джентльмен підніс її до лампи на письмовому столі, торкнувся шийкою щоки.

– Відкоркуйте, але лишіть на льоду, – сказав він, дописавши щедрі чайові в кінці рахунку. – Я згодом скуштую.

Він не хотів, аби офіціант подав йому вино на пробу – через неприємний запах від ременя наручного годинника чоловіка.

Доктор Лектер перебував у пречудовому гуморі. Тиждень минув добре. Його зовнішність також удосконалювалась, і, щойно він позбудеться кількох незначних знебарвлених цяток, можна буде знімати бандаж і фотографуватися на паспорт.

Власне, всю роботу він виконував самостійно – маленькі ін’єкції силікону в ніс. Силікон не входив до переліку засобів, які відпускали за рецептом, а от шприци та новокаїн – так. Він обійшов цю перепону, відірвавши рецептурний бланк у велелюдній аптеці біля лікарні. Він зафарбував каракулі дипломованого фармацевта типографським білилом і зробив ксерокопію з чистого рецептурного бланка. Перший рецепт він виписав собі на копії, повернувши оригінал в аптеку, тому пропажі ніхто не помітив.

Його обличчя з колись тонкими рисами тепер нагадувало подобу боксера, і це було не дуже приємно, а ще він пам’ятав, що силікон може рухатися під шкірою, якщо бути недостатньо обережним, але на перший час згодиться, поки він не дістанеться Ріо.

Відколи він з головою поринув у свої забави, іще задовго до першого арешту, доктор Лектер почав підготовку до того випадку, коли йому доведеться мандрувати світами. У стіні приватного котеджу, що стояв на березі річки Саскеханна, зберігались гроші й документи на ім’я іншої особи, разом із паспортом та косметичними засобами, які він застосує, щоб відповідати фотографії в паспорті. Те посвідчення наразі вже недійсне, але його можна дуже швидко відновити.