Читать «Мовчання ягнят» онлайн - страница 183

Мепп прокинулася незадовго до світанку, відчувши, що кімната спорожніла. Увімкнула лампу. Старлінг у ліжку не було. Обидві сумки з брудною білизною зникли, тож Мепп здогадалася, де її шукати.

Вона знайшла Старлінг у теплій пральні, її подруга спала під неквапливий стукіт пральної машинки, посеред запахів відбілювача, мила та пом’якшувача для білизни. Старлінг мала психологічну освіту, а Мепп – юридичну, проте саме Арделія знала, що ритм пральної машинки нагадує биття великого серця, а шум води схожий на звуки, які чують іще не народжені діти, – наш останній спогад про спокій.

Розділ 58

Джек Кроуфорд рано прокинувся на дивані у своєму кабінеті й почув хропіння родичів дружини, які заночували в нього вдома. У вільні хвилини, перед тим як день навалиться на нього своїм тягарем, він згадав не про смерть Белли, а про останні слова, які вона промовила, позираючи на нього ясно й спокійно: «Як там справи в саду?»

Він узяв Беллин ківшик для зерна, вийшов надвір у домашньому халаті та нагодував птахів, як і обіцяв. Він залишив родичам записку й вислизнув із дому ще до світанку. Кроуфорд завжди знаходив спільну мову з сім’єю Белли, тією чи іншою мірою, і йому допомагав сторонній шум у домі, але він був радий вирватися до Куантіко.

Він проглядав факсові повідомлення, що накопичилися за ніч, і дивився ранкові новини в офісі, коли до скляних дверей притулився ніс Старлінг. Він скинув кілька звітів зі стільця, звільнивши для неї місце, і вони разом подивилися новини, не промовивши ані слова. Ось воно.

Фасад старого будинку Джейма Ґамба в Бельведері, з порожніми вітринами й замиленими вікнами, які затуляли важкі ґрати. Старлінг ледве впізнала дім.

«Підземелля жахіть», як назвав його ведучий новин.

Грубі, тремтливі кадри колодязя й підвалу, фотоапарати, які лізуть поперед телекамер, і розлючений пожежник, який намагається відігнати репортерів. Молі оскаженіли від яскравого світла, кидаються на спалахи, ось одна на підлозі, на спинці, крила, що б’ються в передсмертних судомах.

Кетрін Мартін, яка відмовилася від нош і йде до карети «швидкої допомоги», загорнута в поліцейський плащ, а з-під нього визирає мордочка собачки.

На задньому плані Старлінг, яка швидко прямує до своєї машини, нахиливши голову, засунувши руки в кишені.

Відеоряд відредагували, вирізали найогидніші кадри. У найвіддаленіших закутках підвалу камери вихопили тільки низькі, поцятковані вапном пороги, що вели до схованок зі спогадами й фантазіями Ґамба. У тій частині підвалу рахунок тіл поки що спинився на шести.

Кроуфорд двічі чув, як Старлінг видихнула повітря носом. Потім новини перервались на рекламну паузу.

– Доброго ранку, Старлінг.

– Вітаю, – відповіла вона так, наче вже була середина дня.

– Прокурор Сполучених Штатів у Коламбусі скинув мені твої свідчення факсом уночі. Треба підписати для нього кілька копій… Отже, від будинку Фредріки Біммел ти пішла до Стейсі Хубки, а потім до тієї жінки, Бурдін, у магазин, де шила Біммел, «Річардс Фешнз», і місіс Бурдін дала тобі стару адресу місіс Ліппман – отой будинок із новин.