Читать «Мовчання ягнят» онлайн - страница 182

– Я… – почав він. – Ти знаєш, що зробила. Забила хоум-ран, мала.

Він торкнувся її щоки.

– Що це?

– Палений порох. Лікар сказав, що він сам вийде за пару днів, краще його не діставати.

Кроуфорд пригорнув її до себе та на секунду міцно стис в обіймах, усього на мить, а потім відсунувся й поцілував у чоло.

– Ти знаєш, що зробила, – повторив він. – Їдь додому. Поспи. Відіспися. Завтра поговоримо.

Новий фургон для спостережень був зручним, обладнаним для довгих вилазок. Старлінг і Мепп улаштувалися на великих сидіннях у хвості.

У фургоні не було Джека Кроуфорда, тож Джефф їхав трохи жвавіше. Уже незабаром вони мали дістатися Куантіко.

Старлінг сиділа з заплющеними очима. За кілька миль Мепп стусонула її в коліно. Вона відкоркувала дві маленькі пляшки коли. Подала одну пляшку Старлінг і дістала з сумочки півпінти «Джека Деніелса».

Вони обидві надпили колу та долили в пляшки алкоголь. Потім заткнули великими пальцями шийки пляшок, потрусили їх і впіймали ротами піну.

– А-а-ах, – вихопилось у Старлінг.

– Не поналивайте мені там, – озвався Джефф.

– Не хвилюйся, Джеффе, – відповіла Мепп і тихо звернулася до Старлінг: – Ти бачила б, як наш чолов’яга Джефф чекав на мене біля магазину спиртного. Мав такий вигляд, наче в нього виходив камінь із персикову кісточку.

Мепп помітила, що віскі почало діяти – Старлінг потроху обм’якала на сидінні, – і сказала:

– Ти як, Старлінг?

– Арделіє, хай мене грім поб’є, якщо я знаю.

– Тобі ж не доведеться туди повертатися?

– Може, на день наступного тижня, але я сподіваюся, що ні. З Коламбуса приїздив прокурор Сполучених Штатів, аби поговорити з копами. Я там дала дофігіща свідчень.

– Кілька гарних новин, – сказала Мепп. – Сенаторка Мартін увесь вечір телефонувала з Бетесди – ти в курсі, що Кетрін відвезли до Бетесди? Ну, з нею все гаразд. Він не заподіяв їй ніякої фізичної шкоди. Щодо психологічної – лікарі ще не визначили, будуть стежити. З приводу навчання можеш не хвилюватися. Дзвонив і Кроуфорд, і Бріґем. Слухання скасовано. Крендлер відкликав свою доповідну. У цих людей камінь замість серця, Старлінг, – милості від них не дочекаєшся. Іспит із Обшуку й затримки, а це завтра о восьмій нуль-нуль, тобі складати не треба, проте доведеться це зробити в понеділок, а одразу після нього – нормативи з фізкультури. На вікенді гризтимемо підручники.

Вони вижлуктили півпінти, вже під’їжджаючи до Куантіко з півночі, та викинули речові докази в смітник у придорожньому парку.

– Отой Пілчер, доктор Пілчер зі Смітсонівського, тричі телефонував. Узяв із мене обіцянку, що я тобі перекажу, що він дзвонив.

– Він не доктор.

– То що, думаєш із ним розібратися?

– Може. Ще не вирішила.

– Він, здається, з гумором. А я оце вирішила, що гумор – то найкраща риса в чоловіках. Це після грошей та якої-не-якої слухняності.

– Ага, і гарні манери також, про них не слід забувати.

– Точно. Подавайте мені покидьків із гарними манерами.

Старлінг, наче зомбі, пересунулася з душу до ліжка.

Мепп іще деякий час не вимикала своєї лампи для читання, аж поки дихання Старлінг не стало розміреним. Кларіс здригалась уві сні, м’язи на щоці смикались, а одного разу вона широко розплющила очі.