Читать «Мовчання ягнят» онлайн - страница 174

Через навушники Ренделл отримав новини з Калумета. Він затулив мікрофон і знову звернувся до команди:

– Хлопці, пошук звузився до двох адрес. Ми беремо кращу, а чиказький SWAT – другу.

Вони сідали на муніципальний аеродром Лансінга, найближчий до Калумета з південного сходу Чикаго. Літаку одразу ж дозволили посадку. Насмердівши паленими шасі, пілот пригальмував літак біля двох автомобілів, які стояли на холостому ходу в кінці аеродрому, якнайдалі від терміналу.

Короткі привітання біля вантажівки квіткарів. Командир Наркоконтролю передав Ренделлові предмет, схожий велику ікебану. То був дванадцятифунтовий таран для вибивання дверей, голівку якого загорнули в кольорову фольгу, щоб скидалася на горщик, а ручку замаскували зеленню.

– Чи не бажаєте зробити доставку? – поцікавився він. – Ласкаво просимо до Чикаго.

Розділ 56

Містер Ґамб узявся до справи раннього вечора.

З небезпечними застиглими сльозами на очах він переглядав своє відео знов, і знов, і знов. На маленькому екрані Матуся здиралася на водяну гірку та – у-і-і-і! – ковзала в басейн, у-і-і-і! – ковзала в басейн. Сльози туманили зір Джейма Ґамба, наче він сам плавав у басейні.

У нього на животі булькала грілка – так само як булькало в шлунку у собачки, коли вона лежала з ним.

Він більше не міг цього терпіти – того, що сиділо в підвалі й тримало в заручниках Золотце, погрожувало їй. Золотцю було боляче, він знав напевне, що боляче. Він був не певен, що зможе вбити його до того, як воно смертельно поранить Золотце, але він мав спробувати. Негайно.

Він зняв із себе одяг і вдягнув халат – він завжди збирав урожай голим і закривавленим, немов новонароджений.

З місткої аптечки він дістав бальзам, яким мастив Золотце, коли її подряпав кіт. Узяв кілька тоненьких пластирів, ватні палички та «єлизаветський комір», який йому дав ветеринар, щоб Золотце не розчухувала вавку зубами. У підвалі він мав копистку для язика, з якої зробить шину для маленької зламаної ніжки, а також тюбик «Стінгізу», щоб полегшити біль, якщо те тупе створіння подряпає Золотце, коли битиметься в передсмертних конвульсіях.

Акуратний постріл у голову, доведеться пожертвувати волоссям. Золотце означала для нього більше, ніж волосся. Волосся стане жертвою, офірою в обмін на її безпеку.

А тепер – тихо донизу сходами, на кухню. Скинути капці й нижче, темними сходами в підвал, триматися ближче до стіни, щоб мостини не рипіли.

Він не став вмикати світло. Спустившись, повернув праворуч до робочої кімнати, пересуваючись у знайомій темряві, відчуваючи, як змінюється під ногами підлога.

Його рукав ковзнув по клітці, і він почув тихе розгніване цвірчання молодої молі. Ось і шафа. Він відшукав інфрачервоний ліхтарик і натяг на голову окуляри нічного бачення. Тепер світ сяяв зеленим світлом. На мить він зупинився серед затишного булькання акваріумів, у теплому дзижчанні парових труб. Господар темряви, королева темряви.

Молі, що вільно літали кімнатою, залишали зелені флуоресцентні шлейфи перед його очима, м’яко дмухали на обличчя, змахуючи в мороку пухнастими крилами.