Читать «Мовчання ягнят» онлайн - страница 152

Завтра їй доведеться віддати справу, і якщо вона має намір доповнити матеріали в папці, то рано чи пізно доведеться підшити туди звіт. У теплій пральні під затишний клекіт пральної машинки вона зняла гумові зав’язки, що не давали папці розвалитися. Розклала папери на поличці для одягу й наготувалася підшивати звіт, не дивлячись на фотографії, не думаючи про фотографії, які могли з’явитися там незабаром. Згори лежала карта, і це було добре. Але на карті виднівся напис.

Через Великі озера пролягав елегантний почерк доктора Лектера. Ось що там було написано:

Кларіс, чи не здається вам, що довільність, у якій розкидано ці точки, надто перебільшена? Чи не видається вона відчайдушною? Довільність поза всіляким можливим зиском? Чи не схожа вона на витівку невдатного брехуна?

Па-па,

Ганнібал Лектер

P. S. Не завдавайте собі даремної праці гортати всю папку, там більше нічого немає.

Ще двадцять хвилин пішли на гортання сторінок, аби переконатися напевне, що там більше нічого не було.

Старлінг подзвонила на гарячу лінію з платного телефону в холі та зачитала повідомлення Берроузу. Вона замислилась, коли Берроуз устигає поспати.

– Мушу сказати тобі, Старлінг, що попит на інформацію від Лектера істотно знизився, – сказав Берроуз. – Джек уже телефонував тобі з приводу Біллі Рубіна?

– Ні.

Вона притулилася до стіни й заплющила очі, поки Берроуз переказував їй Лектерів жарт.

– Не знаю, – сказав він під кінець. – Джек каже, що вони й надалі працюватимуть із клініками, але чи настільки наполегливо? Якщо поглянути на інформацію в комп’ютері, на стиль подачі даних, то можна помітити, що вся інформація від Лектера, твоя і з Мемфіса, містить спеціальні префікси. Усі дані з Балтимора, або всі дані з Мемфіса, або те й друге разом можна видалити з основного поля, натиснувши одну-єдину клавішу. Мені здається, що Юстиція хоче натиснути цю клавішу й видалити геть усе. У мене тут є довідка, в якій припускається, що той жук у горлі Клауса був, дай-но поглянути, «сміттям з водойми».

– Але ж ви надішлете моє повідомлення містерові Кроуфорду, – сказала Старлінг.

– Звісно, виведу йому на екран, але наразі ми не будемо йому телефонувати. І тобі не слід. Белла недавно померла.

– Ох, – вихопилось у Старлінг.

– Послухай, є й хороші новини. Наші хлопці в Балтиморі оглянули камеру Лектера в психіатричній лікарні. Той санітар, Барні, їм допоміг. Вони знайшли сліди тертя на голівці болта на ліжку Лектера, там він виготовив ключ від наручників. Тримайся, мала. Виберешся з лайна, а пахнутимеш, немов троянда.

– Дякую, містере Берроуз. Добраніч.

Пахнути, немов троянда. Змастити під носом ментоловою маззю «Вікс».

Займався світанок останнього дня в житті Кетрін Мартін.

Що мав на увазі доктор Лектер?

Здогадатися про те, що насправді відомо докторові Лектеру, не було жодної можливості.

Коли вона вперше віддала йому папку зі справою, то думала, що він насолоджуватиметься фотографіями та використає матеріал для своїх припущень, а натомість він розповів їй те, що йому до цього було відомо про Баффало Білла.