Читать «Мовчання ягнят» онлайн - страница 141

Кроуфорд хвилину подумав, потім закреслив «велична» й дописав «з розкішними формами».

Він зловив окуня й задрімав. Зелений екран комп’ютера відбивався маленькими квадратиками в скельцях його окулярів. Раптом монітор ожив, угору поповз рядок, рухаючись Кроуфордовими лінзами. Він затрусив головою, наче літери залоскотали його.

Повідомлення було таке:

МЕМФІС ВИСТ., ЗНАЙДЕНО 2 ПРЕДМЕТИ ПІСЛЯ ОБШУКУ КАМЕРИ ЛЕКТЕРА.

(1) САМОРОБНИЙ КЛЮЧ ВІД НАРУЧНИКІВ, ВИГОТОВЛЕНИЙ ЗІ СТРИЖНЯ КУЛЬКОВОЇ РУЧКИ. ПРОРІЗИ В РЕЗУЛЬТАТІ ТЕРТЯ, НАДІСЛАНО ЗАПИТ У БАЛТИМОР ПЕРЕВІРИТИ ПАЛАТУ НА НАЯВНІСТЬ СЛІДІВ ВИГОТОВЛЕННЯ, УПОВН. КОПЛІ, СПЕЦАГЕНТ, МЕМФІС

(2) ПАПІРЕЦЬ ІЗ БЛОКНОТА, ЗАЛИШЕНИЙ В УНІТАЗІ ВТІКАЧЕМ. ОРИГІНАЛ НАПРАВЛЕНО ДО ВІДДІЛУ ДОКУМЕНТАЦІЇ/ЛАБ. ЗОБРАЖЕННЯ ДОДАЄТЬСЯ. ЗОБРАЖЕННЯ НАДІСЛАНО В ЛЕНҐЛІ НА РОЗГЛ.: БЕНСОН, КРИПТОГРАФІЯ.

Далі з’явилося зображення, повільно виповзло з-за нижнього краю екрана, наче підглядало за кимсь:

Кроуфорд не прокинувся від тихого подвійного сигналу сповіщення з комп’ютера, проте за три хвилини його розбудив телефон. Дзвонив Джеррі Берроуз із гарячої лінії Національного центру інформації про злочини.

– Бачиш свій екран, Джеку?

– Секунду, – відповів Кроуфорд. – Так, о’кей.

– Лабораторія вже отримала, Джеку. Ту записку, яку Лектер лишив у нужнику. Цифри між літерами в імені Чилтона – то біохімія, C₃₃H₃₆N₄O₆ – це формула пігменту в людській жовчі, який називається білірубін. У лабораторії кажуть, що це головний фарбник лайна.

– Дідько.

– Ти був правий щодо Лектера, Джеку. Він просто дурив їм голови. Шкода сенаторку Мартін. Лабораторія каже, що білірубін має приблизно той самий колір, що й Чилтонове волосся. Лікарняний гумор, як вони це називають. Ти бачив Чилтона в новинах о шостій?

– Ні.

– Мерилін Саттер дивилася нагорі телевізор. Чилтон розводився про «пошуки Біллі Рубіна». Потім він пішов на обід із телерепортеркою. Там він і був, коли Лектер вирішив прогулятися. Неперевершений засранець.

– Лектер радив Кларіс «не забувати», що в Чилтона немає наукового ступеня з медицини, – сказав Кроуфорд.

– Так, я бачив у звіті. Мабуть, Чилтон хотів трахнути Старлінг, це я так думаю, а вона його відшила. Він, звісно, тупий, але не сліпий. Як дівча?

– Нічого, мабуть. Виснажена.

– Гадаєш, Лектер і їй дурив голову?

– Може. Але триматимемось цієї теорії. Не знаю, чим там займаються клініки, я все думаю, що варто було вибивати документацію через суд. Ненавиджу, що треба на них покладатися. Завтра вранці, якщо від них не буде новин, доведеться звертатися до суду.

– Чуєш, Джеку… ти повиставляв вартових, які знають, який із себе Лектер, еге ж?

– Звісно.

– Певно, він зараз десь сміється.

– Сподіваюсь, це ненадовго, – відповів Кроуфорд.

Розділ 43

Доктор Ганнібал Лектер стояв біля реєстраційної стійки вишуканого готелю «Маркус» у Сент-Луїсі. На ньому був коричневий капелюх і дощовик, застібнутий на всі ґудзики по саму шию. На ніс і щоки було наліплено охайний хірургічний бандаж.