Читать «Множення в умі, або Плинність часу» онлайн - страница 13

Під час цього пафосного монологу красівий і дурнуватий Петро видерся на дах ізбушкі і закукурікав. Дивитись на Петра приємно, він гарний і ніжний. Одягнутий Петро в червоні калготки і червоні чоботи. На голові Петра стирчить червоний пещений «ірокез». Всі інші неодягнені частини Петра переобтяжені різноманітним металобрухтом: каблучками, ланцюгами, сережками, мобільниками, стразами, грайливим татуюванням, пірсінгом та іншими педерастичними прибамбасами.

Петро.

Кукаріку! Кукаріку!

Василь.

Прокинувся дружок мій інфантільний І криками Аврору зустрічає!

Микита (з кущів).

Того не знає він, що замість Еос Рожевоперстої – зустріне він мене! Щоправда, пальчиків рожевих я не маю, Натомість маю ніж і м'ясорубку. Якщо сюди додати гострі зуби І голоду стабільне почуття, Отримаєте ви портрет маньяка… Но я не є статевим павіаном, Тбаться зовсім щось не хочеться мені, Натомість жерти хочеться. Ділєма Ця Фрейда не стосується, скоріше Природний це протест, шо всі худі пиздять, Що жерти нє прєстіжно, а прєстіжно Бути стільним і замість «Блядь!» Казати «Bay!» чи «О-о!» Це «О-о!» особенно мене заябує. Тупо їбатись – тоже нєпрєстіжно, а прєстіжно Дружить з красівим парікмахєром І разом з ним удвох ходить на «паті» К стілістам крєатівним… Тут не хочеш стати людожером — Мусиш! – щоб зжерти все це падло…

Говорячи це все, Микита дрібно, по-собачому чухає собі яйця і те місце, де у людини хуй прикріпляється к тулубу.

Микита.

От кляті мандавошки боляче кусають! Колись попробував я їх порахувати: Світив ліхтариком на хуй, дивився в лупу, І склалося переконання в мене, Що їх там не багато – може, двійко… Одне маненьке, миршаве й гуняве, А друге із такой товстою пикой. Я їх назвав Марат і Глеб. Спитаєте – для чого? І я вам відповім, що завжди треба Персоніфікувати те зло, з яким Боротися ви хочете; канкрєтно По іменам назвати всіх пройдисвітів, Аж потім карасіном їх труїти. Або казали опитниє люді, Шо серной маззю харашо помазать, Бо я спочатку кулаком їх пиздив, Та тільки синяки набив на яйцях.

Петро.

Кукаріку! Кукаріку!

Входить Заїбуня. Вона голосно пиздить по мобілці, істерично милується природою і бавиться всім, що попадає їй під ноги. Зляканий Петро сповзає з даху і тікає.