Читать «Множення в умі, або Плинність часу» онлайн - страница 15

Петро.

Нісьот мєня ліса В дальокіє лєса!

Микита пиздить Петра по голові і хижими стрибками мчить в лісові хащі.

ДІЯ ДРУГА

Хата Микити: брудне приміщення, запаскуджене шприцями, тюбіками з клеєм, подертими плакатами різних рок-груп, дешевими резиновими тьолками, людськими черепами

і кістками та іншим мотлохом. За брудним столом, застеленим клейонкою (на якій намальовані розочки), сидять вдягнуті в майки з черепами і шкіряні косухи діти Микити – Миша і Гриша. Вони ширяються шприцями і нюхають клей, в такий спосіб безвідповідально розтринькуючи своє хуйове здоров'я. Жінка Микити, Патрікєєвна, – руда шльондра в чорних калготках, чорному капелюшку і засмальцьованому халаті – бавиться курінням папіроски з маріхуаною, що стирчить на довжелезному мундштуці. Вона була б схожа на Зінаїду Гіппіус, якби та з циганами бомжувала на вокзалі.

В цю сімейну ідилію раптово вривається Микита, який, як торнадо, вбігає з мішком в хату.

Микита.

Ану прєкратіть разложєніє, січас будем обідать!

Патрікєєвна.

Миша, Гриша, папа приніс ням-ням!

Микита розкручує мішок. З мішка з'являється пещена голівка Петра. Петро кліпає оченятами і крутить головою, як дурна курка.

Петро.

Bay, як круто! Ви кто, готічєскіє екстрємали?

Патрікєєвна.

Ми куртуазниє маньєрісти.

З цими словами Патрікєєвна кокетливо пускає дим в обличчя Петру. Микита дістає з шухляди важку чавунну м’ясорубку і робить спробу прикрутити її до стола з клейонкою.

Миша.

Папа, скільки можна, ми вже подуріли од того м’яса.

Гриша (із снобістськими інтонаціями в голосі).

А я вопщє хочу овощі!

Микита (повчально).

Якщо батько людожер – то і діти тоже мають бути людожери. Тоді з вас будуть люди. Настоящі мущіни. Бо бачите, шо кругом робиться? Кругом одні стілісти, парікмахєри, кріейтори – підари разні.

Патрікєєвна (жеманно).

Красота спасьот мір.

Микита.

Но спочатку я їх всіх іззім.

Петро.

Ха-ха-ха – как прікольно!

Миша.

Папа, а можна бути підарасом і одновременно людожером?

Микита.

Іс-клю-че-но!

Петро (жеманно).

Ой. Как інтересно. Можна я попробую?

З цими словами Петро спочатку висовує з мішка мізінчик з довгим пофарбованим нігтем, який негайно хтиво пхає собі в рота, а згодом вистромлює елегантну волохату ніжку.

Патрікєєвна.

О, закрой своі блєдниє ногі!

Микита (до Миші).

А ти чого, пацан, інтєрєсуєшся? Дивись у меня!

Миша.

Так. Інтересно, папа.

Микита.

Кушать хочеш?

Миша.

Нєа. Так, чіста по пріколу.

Микита.

Дебіл. (До Гриші.) І ти тоже дебїл. Кругом дебіли. Бля дь, дело всей жизні накривається пиздою.