Читать «Павлiк Морозов» онлайн - страница 2

Лесь Подерв'янський

Філін.

Угу…

Павлік Морозов.

Це знають ще у яслах малі діти, Шо лучше перебдіть, ніж недобдіти. Катаймо на сосну, стягнем його за яйця І спитаєм документа. А як не покаже, То почнемо пиздить. Ото натішимся! Я пиздити люблю! Людей, також жінок, Курей, свиней, собак… Особенно Я кошенят люблю топити. Як приємно! Сидиш собі спокійно на відрі і палиш люльку, А воно, маленьке і дурне, все тичеться у сраку. Так хороше, шо пісню заспіваєш, а потім їх лопатою порубиш на шматочки Та й викинеш к хуям. Нєт, всьо-такі природу я люблю! І Родіну, бєрьозку і рябіну. Люблю я куст ракіти над рєкой…

Філін дерева).

Край родной, на вєк любімий, Гдє найдьош єщьо такой?…

Учитель атеїзму.

От бачиш – наші там. А ти – кругом шпіони. Ето снайпер, молодой боец.

Павлік Морозов (бере в руку здоровенну ломаку).

А як шпіон, тада єму піздєц!

Павлік кида снаряд філіну в голову, філін пада з страшним стуком, як мішок з гамном. Павлік бере філіна за ноги.

Павлік Морозов (передражнює вожатого).

Снайпер! Молодой боец!.. А как же, Прямо ворошиловський стрілок!

Павлік з розмаху пиздить важким філіном об берізку, якій зовсім недавно признавався в любві. Берізка ламається.

Учитель атеїзму (до дітей).

Дєті, сейчас ми хором плюнем На цього Філіна. Раз-два-три!..

Діти хором плюють і сразу же запевают вєсьолу пісню про кузнєчіка. Обряд очищєнія на цьому закінчується, і загін, ламаючи на своєму путі дерева, суне в тайгу, залишаючи за собою дохлого філіна, поламану берізку, бички, консервні банки і гандони.

М'якою, тигристою ходою входить генерал Власов. На ньому красиві сині галіфе, шашка і папаха.

Генерал Власов (поміча Філіна).

От блядь, таки мудак нарвавсь! І знов я без связного залишився. А йобаний Канаріс, мудодзвон, Пиздить в своїй їбучій шифрограмі, Шо Філіну залізного хреста присвоїв фюрер. Мабуть, вже посмертно…

Власов підніма філіна за ноги.

Ну шо, падлюка, ще нє охладел?

Філін (одкрива одне око).

Канаріс нє піздєл?

Генерал Власов.

Шоб ти сказивсь, ушастий долбойоб! Так налякав, шоя ледь неусравсь В свої красиві нові галіфе І нову вєщь красиву чуть не спортів. Докладувай мерщій!