Читать «Павлiк Морозов» онлайн - страница 24

Кіндрат Омелянович. А що потім було?

Микола Гнатович. Шо було, шо було? Пиздець бугаю! Шо було…

Цицькін (застьобує штани). Я їбу!..

Микола Гнатович (заводиться). А Василь, Йосипа шуряк, п'ятдесят разів бабу їбав! Один раз десять штук та к задела в – вони показилися всі! А їв тіки сало і картоплю…

Цицькін (застьобуе штани, сам до себе). Я б тій тьолці теж засунув, щоб не мудохатись…

Микола Гнатович (кричить). З отакенними пиками – сто п'ятдесят років жили!!!

Мимо проїжджає на лісапеті підарас Вєня, сільський недоумок. Вєня виябується: сидить на багажніку, а пєдалі крутить руками.

Цицькін (кричить до Вені). Вєня! Катай сюда! Подрочиш – дам десять копійок.

Вєня. Не наїбеш?

Цицькін. Хот! Мені нема чого робить, всяких підарасів наябувать!..

Кіндрат Омелянович. Наябувать – непедагогічно. Макаренко казав: «Якщо не можеш, то так і скажи, а не наябуй».

Підарас Вєня дрочить. Всі дивляться з виразом страшенної нудьги, без особливої цікавості.

Підарас Вєня (до Цицькіна). Давай гроші!

Цицькін. Залупу тобі, а не гроші. На!

Цицькін дає підарасу Вені лузгана. Підарас Вєня плаче.

Микола Гнатович (мрійливо). От у Панаса Іванового за-лупа була, як макагон, їй-бо, не брешу! Вчетверо більша, ніж у Вені. Як, бувало, дістане, то ми всі сміємося, а він нам: «Чо смійотєсь, дураки?».

Цицькін (спльовує). Та не було такого. Казки це дідуся Панаса!..

Підарас Вєня. Казали: десять копійок дасте, а не дали… (Плаче.)

Кіндрат Омелянович. Макаренко казав: «Ніколи нетреба просити. Просьба зайобує людську гідність. Якщо хочеш щось мати, то терпи. Може, дадуть, а не дадуть, так і не треба».

Микола Гнатович. Це не дідуся Панаса казки. А в старину люди так жили. Омелько Пилипів на хуй діжу вішав і повну тістом набивав. А пика в нього отакенна була, їй-бо, не брешу. А Грицько встромляв в сраку дишло і біг з ним три кілометри. А дядько Мирон вже старий був, а за один раз відривав у корови вим'я…

Старий булькоче все тихіше і тихіше Світло на сцені поступово згасає. Написи «Карасін» і «Магазін» поступово згасають. Не видно нічого, крім трьох цигаркових світлячків.

Завіса