Читать «Павлiк Морозов» онлайн - страница 6

Савва Морозов (повчально).

Якби з'явивсь щас світлий Аполлон, То не пришлося б нам пиздіть багато. Він піздюлєй би нам понакидав фігурних, Горілку він розбив би, а блядєй Повикидав в болото, і правильно б зробив. О, як би я Хотів піти на прощу в гидке болото, Де бовваніє храм святий серед лілей та жаб! Покаявся б і гірко заридав би, Бо наробив у жизні я багато Хуйні усякої!..

Щукін.

Чого ж не йдеш?

Савва Морозов.

Боюся! Там страшна випь регоче по ночах, І сом живе, шо давить бугаї, А люди так ковта. Альонушка сидить на камні там, Уся зелена, пазурі в крові, А посмішка, як в Берії. Когось чека, блядюга, І дивиться у воду, мов дурна… Їбав я там ходити!

Щукін.

Якщо віриш, То тіки побажай, і храм прийде І стане на леваді. Не треба буде лізти у болото І бздіти, мов шпіон в тилу врага. Давай гукнем його, ви, бляді, теж гукайте!

Всі хором.

Еге-ге-гей, ізбушка пацавата! Катай сюда і з нами третей будь, Бо ми удвох, а бляді в счьот не йдуть!

Обидва розпиздяї разом з блядями бігають і кричать, утворюючи на краю болота базар. Раптом храм Аполлона з жахливим рипінням робить поворота і на жовтих курячих ногах пиздує прямо на п'яних шакалів. Обидва від жаху падають мармизами в болотні незабудки. Храм отряхує з ніг болотне гівно, водорослі і жаби.

Храм.

Ви звали, я прийшов!

Щукін.

Пі-пі-піздєц.

Двері храма з грюкотом падають в болотне гівно, у проломі дверей видно, як усередині на ланцюгах агресивно гойдається кришталева домовина. Амплітуда гойдання возраста, ланцюги лопаються, і гроб невидимою силою випльовується з храма на леваду. Кришталева кришка відлітає нахуй, із зручної приємної домовини піднімається пророк Микола – сліпий прорщатєль храма Аполлона, вдягнутий в шинель, із залисинами на лобі, і гранчаком у руці, і з маузером і шашкою на поясі.

Пророк Микола.

Ви звали? Я прийшов. Налийте, підараси, Бо щас піздюлєй вам понакладу! Шо лежите, як вшивиє матраси?