Читать «Павлiк Морозов» онлайн - страница 5

Павел Власов (страшно ричить).

Мать! Мать! Мать!

Генерал Власов.

Ну, бля, піздєц!..

Пелагея Нилівна.

Тихіше, помовчіть! Бо як побачить, То зїсть усіх, а Філіном закусить!

Генерал Власов (з гордістю).

А всьо-такі, синок на мене схож. Його би в ПТУ, чи в інститута… А так – немає смисла нікакого, Шо він пиздячить ліс і розриває Навпіл шатунів, і греблі рве… Діяльність пиздувата!

Філін (здогадався).

Ха, він – лишняя людина!..

Павел Власов меланхолійно лама об коліно віковічні сосни.

Раптово помічає нашу компанію і іздає страшне кінг-конпвське гарчання. Налякані радіхони разом з жирною совою безпорадно бігають у монстра між ніг і від жаху страшно кричать. Причому підступний Власов-батько, відступаючи, заманює синка до оркестрової ями. Зі звуком скинутого з дзвіниці дзвона Павел Власов валиться в яму на фаготні контрабаси.

ДІЯ ДРУГА

Гидке болото з отруйними випарами і сюрреалістичними міражами. В центрі болота стоїть вдало вкомпонований в пейзаж храм Аполлона. Храм представляє собою древнєгрецький дорічєский ордер, з капітєлямі, пропілєямі і всією положеною поїбєнню, тільки зроблений, на відміну від грецького, з дерева російським способом «в лапу». Знизу храм Аполлона опирається на дві гидкі, жовті і брудні курячі лапи. На краю болота в позі мисливців на привалі художника Пєрова сидять два розпиздяї: Савва Морозов і його друг Щукін Обидва тримають в правій руці гранчаки з горілкою, а в лівій – блядєй.

Савва Морозов (показує гранчаком горілки на болото).

Дивись, ну гдє єщо така краса? То Русь могучая, всього в ній до хуя — Лісов, полєй і рек, болот, пустинь і тундри, А также і тайги в ній сильно до хуя!.. І всюди Руссю пахнет! Человек Здесь вольно нюхает тот запах до опиздініння…

Щукін (саркастично).

І шо, нанюхався, а потім сам насре, Щоб інші нюхали? І шо характерно, Ніколи сам не убере гавно, А так лежать полишить. Необразований, неграмотний мужик! Нєт, всьо-такі нам до Європи Срать і срать єщьо.

Савва Морозов.

А нравствєнне начало? Мужик хоча й дурний, але святий. Його ібуть, а він вніманія на те не обраща, І хоч полезного не робить ніхуя, Но і не злобиться. І любить все кругом: Растєнія, звірят і пташенят, Також дітей, людей, дівчаток, молодиць І бога!

Щукін.

Бога не чіпай. Сидиш собі в болоті із блядями Та ящиком горілки, кіряєш, як мудак, І лупиш комарів на товстій пиці. Не можна говорити Про бога в такому положенії! Та крім того, навіщо богу здався ти — Неграмотний казьол, шо тіки вміє, Шо кірять та жінку пиздити? Якби отут січас з'явився бог Чи, може, якийсь святий, шо б ти сказав йому? Нічого б ти не видумав, окрім: «Сідай, давай кірнем». Мудилоти!