Читать «Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми» онлайн - страница 38
Олексій Кононенко
– Тату, можна я поплаваю? – проситься малий син.
– Ні.
– А бабуся ж он попливла!
– Бабуся застрахована.
– Микито, негайно кидай мити посуд, лягай на дивин і читай газету!
– Що сталось, люба?
– Твоя мати до нас іде!
– Слухай, Опанасе, я дивуюсь твоєму спокою! Як тобі те вдається?
– Все просто. Вдома у мене дружина, теща, троє дітей, пес, папуга, телевізор без звуку і запальничка, яка спрацьовує з десятого разу…
– Ні, мамо, за Тараса заміж не вийду. Він не вірить ні в Бога, ні в чорта!
– Нічого, доню. З тобою одружиться – повірить…
– Мамо, я подаю на розлучення! Мій чоловік мене вдарив!
– Як то могло статися, доню? Він же у відрядженні!
– Я теж так думала!
– Ой, Галю, розлюбив тебе Іван…
– З чого ви взяли, мамо?!
– Раніше, як повертався додому, і під ліжко заглядав, і в шафу… А зараз – тільки в холодильник…
]Теща:
– Дивись, Петре, як Сашко кожного ранку свою Катрю цілує, коли іде з дому… А ти?
Зять:
– Мамо! Та я з Катрею ледь знайомий, щоб її цілувати…
– Про що ти, доню, думаєш?
– Та, мамо… Вчора дзвонить телефон, взяла я слухавку… Чоловічий голос запитує: «Чоловік вдома?», кажу: «Ні»… Через півгодини дзвінок у двері, відчиняю, стоїть симпатичний чоловік, запитує: «Чоловік вдома?», кажу: «Ні, у відрядженні»… Запросила, пригостила кавою, непогано провели час…
– Ну? І чому задумалась?
– Ніяк не можу зрозуміти: навіщо йому був потрібний мій чоловік?
У в'язниці в'язні зробили підкоп і втекли. В камері залишився один.
– Чому не втік? – запитує слідчий.
– Засуджений за двоєженство.
Пізній вечір. Полягали чоловік і жінка спати. Раптом дзвінок у двері. Жінка пішла відчиняти. Коли повернулася, чоловік питає:
– Жінко, хто до тебе так пізно приходив?
– А ти від кого за штору з одягом втік?
Сидять тітки на лавці, бесідують:
– У мене із зятем казкові відносини.
– Як то?
– Не встигну про щось його попросити, як він відразу зникає! Пальцем вдома не ворухне!
– А мій тільки й ворушить пальцями, показуючи, що ми з Надійкою повинні робити.
– От мої молодята добре живуть! Я така рада! – хвалиться сусідка сусідці. – Тільки зять прокинеться, відразу кричить моїй доні: «Орисю, теплої води!»
– Навіщо?
– Теплою водою посуд краще ж відмивається.
До багатого єврея приходить один з його службовців, бідний юнак:
– У мене до вас ділова пропозиція. Кожному з нас вона принесе по 300 тисяч!
– Це добрі гроші. В чому суть пропозиції?
– Я чув, що ви віддаєте за вашою дочкою 600 тисяч. Так я згоден взяти її за 300.
Теща роздивляється фотокартки:
– Яка ж я страшнюча вийшла!
Зять:
– Мамо, не переживайте ви так… Яка є, така й вийшла…
– Як там у вас працюється моїй доні? Вона ще недосвідчена, чи багато робить помилок?
– Не дуже. За ту годинку, що вона буває на робочому місці, багато й не напомиляєшся…
Зять:
– Мамо, чому ви відмовили квартирантові? Він вчасно платив?
Теща:
– Коли людина увесь час затуляє замкову шпару – це підозріло!
– Доню, сусіди кажуть, що ви вчора з чоловіком голосно сварилися…
– Неправда! Чого тільки люди не вигадають… Ми вже тиждень не розмовляємо!
– Я, Іване, три мови знаю!
– Та ну? Брешеш!
