Читать «Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми» онлайн - страница 2

– Я на відміну від вашого чоловіка хоч гроші заробляю!

– У мене нині фінансові проблеми, тож після весілля жити ми будемо у вас…

– Краще вже харчуватися концентрами, аніж їсти те, що готує ваша доня!

– Ось розійдемося ми з вашою дочкою, тоді я вам ці слова пригадаю…

Звідки, чому і як народилася ця книга

Теща – слово тепле, а поняття – священне. Можливо, ніколи би не взявся збирати анекдоти про тещу, складати їх у збірку і видавати друком, якби не один знайомий. Так, добрий знайомий Сидір Приймак. Уколі друзів Приймак відгукується тільки на філософсько-величне – Сид.

Отож, якби не Сид, не було б цієї книги. У більшості чоловіків є (була, буде) теща. У декого за життя – дві, три і більше. У мене теж є теща. Стосунки – добрі, навіть гарні… Але ж Сидір Приймак і його теща – це класика.

Кожна їхня зустріч, кожна розмова – шедевр, достойний камери, пера, глядачів, слухачів. І, повірте, 99,9 % анекдотів з цієї книги – це те, що або сталося, або цілком реально могло бути між Сидом і його тещею.

Любов Сидора Приймака до тещі – і Марії Іванівні (тещі Сида) до зятя всепоглинаюча, всеспопеляюча, всюди проникаюча. Взаємна! Причина для заздрощів! Предмет для калькування! Взірець!

Вершина! Олімп!.. Ця любов така висока, що може у тій тонкій частині вершини, яка зветься піком, різко, секундно, миттєво переходити у ненависть (її ще можна назвати – неприязнь). Таку ж взаємну і палку, як і любов.

Отак і живуть вони, Сидір Приймак (Сид, показовий зять) і Марія Іванівна (Маріванна, еталонна теща) у вічній любові-ненависті. Як вода і вогонь, як тепло і холод. Дякуючи їм і на їхню честь хай побачить світ ця книга. Бо тільки Сид міг такими філософськими «пострілами» прославити свою тещу. Короткими, кількаслівними, але влучними і вартими деяких романів чи повістей.

– Головне – ніколи не заперечувати тещі. Треба дати їй можливість говорити стільки, скільки її душа побажає. І прийде час, коли вона почне сама собі заперечувати…

– Моя заповітна мрія – пограбувати банк і залишити відбитки пальців моєї тещі…

– Найважче чоловікові приховувати свої почуття, коли він прощається з тещею на вокзалі…

– Як казала моя теща, домашні тварини роблять нас добрими, а в скрутну хвилину – ситими…

– У тещі повинно бути два зуби: один – щоб відкривати зятю пиво, а другий – щоб болів…

– Теща вчора п'ятдесят копійок проковтнула! І, здавалося б, дрібниця, а приємно!..

– Я часто прокидаюсь вночі і, захлинаючись від сліз, накриваючи голову мокрою подушкою, думаю – і не можу зрозуміти: за які наші гріхі Господь допустив, що на світ з'явилися Гітлер, Чикатило і моя теща Маріванна…

– Моя жінка народилася у рік Півня, значить, вона – курочка. Я народився у рік Бика, значить я – бугай. А теща народилася у рік Собаки…

– За сорок років роботи в магазині моя теща тільки один раз правильно дала здачу. Коли покупець назвав її «стерво».

– Тещі нові зуби вставив. За «штуку» баксів. Увічлива тепер. Не перечить. Відмовчується…

– От бджоли у мене, ото бджоли! Ще навіть меду не брав, а вони вже кілька разів тещу покусали!