Читать «Чоловіче чтиво. Комедія з елементами драми» онлайн - страница 6
Олексій Кононенко
– Чому, коли моя матуся приїздить до нас погостювати, ти ніколи не повезеш її куди-небудь?
– А толку? Вона все одно знайде дорогу назад.
Зять приходить з поліклініки додому і говорить тещі:
– Плюй на спину!
– Ти що, здурів?! – обурюється теща.
– Плюй, тобі кажу! Лікар сказав зміїною отрутою розтиратися. А де я її зараз дістану – зима надворі!
У тюремній камері:
– За що тебе посадили?
– Тещу лікував. У неї кров носом пішла, а я на горло джгут наклав.
Бабуся у захваті розглядає купальний костюм онуки:
– Ох, коли б я в молодості могла носити такий, який би у тебе був дідусь!
Сидить такий собі чоловічок і здригається при кожному шересі. Раптом прямо перед ним з'являється чорт і запитує:
– Хочеш – будь-яке твоє бажання виконаю?
– Граєшся зі мною?
– Ні, я серйозно! Хочеш – твоя теща сконає повільно в жахливих муках?
– Сконає?… Нехай. Але швидко!
Перехожий відступився, щоб пропустити траурну процесію, і запитує чоловіка, який іде за труною:
– Кого хороните?
– Тещу.
– А чому труну боком несуть?
– А коли на спину перевертаємо – хропіти починає.
Дзвінок. Чоловік відкриває двері. На порозі – теща. Він:
– Здрастуйте, мамо. Надовго до нас?
– Та поки не надокучу.
– Що ж так, навіть чаю не поп'єте?
Теща приходить до зятя.
– Оце, тобі зятю, сто тисяч гривень! Крутись, як хочеш, але вибий мені місце для могилки на Байковому кладовищі!
Наступного дня зять приходить до тещі.
– Мамо! Крутись, як хочеш, але завтра похорон!
Чоловік виштовхує літню жінку з балкона восьмого поверху. Знизу інший кричить:
– Що ти робиш?! Облиш жінку!
– Це моя теща.
– Диви, вона ще й пручається!
– Ми в цьому році по одній путівці всією сім'єю відпочили!
– Як то?
– А тещу відправили в санаторій.
Горить будинок. Усі метушаться, гасять. Прибігає господар:
– А вилийте на мене відро води!
Вилили, побіг в дім. Через деякий час вискочив:
– Відро води на мене!
Знову побіг в дім. Вибігає, одяг димиться:
– Ще лийте воду на мене!
– Куди вже? Дах он зараз впаде, речей не врятуєш, сам загинеш!
– Які речі! Там моя теща, а я її перевертаю…
– Щоб моя доня займалась музикою, я подарував їй скрипку. Але, на жаль, це не дало результатів…
– Те ж саме було у мене з тещею, коли я подарував їй дорожню валізу.
Генерал дав наказ збирати гриби, вишикував полк і спрямував у ліс. Раптом із-за кущів голос:
– Товаришу генерал, а мухомори збирати?
– Збирати!
– Так вони ж отруйні!
– Сказано брати! Тещі все одно, що жерти…
Зять зіштовхує наче ненароком тещу з балкона, перехиляється через поручні і кричить:
– Мамо, ви куди?!
– Вчора у мене захворіла дружина, а сьогодні приїхала її мати, щоб доглядати за нею.
– Так… Біда одна не ходить, іншу за собою водить.
Лежить зять на канапі, аж тут до кімнати заходить теща з віником.
– Мамо, ви прибрати чи політати?
Мати говорить доні:
– Коли ж це ти, дівчинко, заміж вийдеш? Мені так не подобається твій Іван, що не можу діждатися, коли вже стану його тещею!
Біля церкви перед вінчанням мати нареченої підходить до жениха, обіймає його і каже:
