Читать «Переможець завжди самотнiй» онлайн - страница 48

Невже щось із ним сталося? Та ні, не може такого бути. Люди, що сидять найближче до нього, і далі розмовляють, п’ють, утішаються ще одним фестивальним днем, святковою атмосферою, сонцем і гарними жінками.

Один із тих двох намагається підвести Джавіца й допомогти йому йти, але той, схоже, йти неспроможний. Навряд чи з ним щось серйозне. Може, забагато випив. Утома. Стрес.

Не може такого бути, щоб із ним щось сталося. Вона прилетіла в таку далеч, вона була так близько від нього і…

Десь іздалеку наближається виття сирени. Мабуть, поліція розчищає вічно запруджену дорогу для якоїсь дуже великої цяці.

Один із двох чоловіків кладе руку Джавіца собі на плече й несе його до дверей. Сирена виє все ближче. Другий чоловік, і далі тримаючи руку під піджаком, крутить головою на всі боки. В якусь мить їхні погляди зустрічаються.

Джавіца тягнуть до виходу. Морін запитує себе, як такий тендітний на вигляд чоловік може без видимих зусиль нести таку велику тушу.

Виття сирени затихає якраз біля входу до павільйону. У цю мить Джавіц уже зник з одним зі своїх друзів, але другий чоловік іде прямо до неї, усе ще тримаючи руку під піджаком.

— Що сталося? — запитує вона переляканим голосом. Бо керуючи акторами довгі роки, вона знає, що таке наче витесане з каменю обличчя, яке вона зараз бачить перед собою, як правило, належить професійним убивцям.

— Тобі відомо, що сталося, — відповідає їй чоловік із натяком у голосі, який вона не може зрозуміти.

— Я бачила, йому стало зле… Але що з ним?

Чоловік не витяг руку з-під піджака. І в цю мить Морін сяйнула думка, що цей невеличкий інцидент може перетворитися для неї на велику нагоду.

— Я не могла б якось допомогти? Ви мені дозволите пройти до нього?

Рука під піджаком наче трохи розслабилася, але очі стежили за її кожним, найменшим порухом.

— Я піду з вами. Я знаю Джавіца Вайлда. Я його подруга. Їй здалося, минула вічність — а насправді лише якась частка секунди, — перш ніж чоловік обернувся й швидко пішов у напрямку Круазетт, не сказавши більше жодного слова. Голова в Морін ішла обертом. Чому він сказав, їй відомо, що сталося? І чому зненацька цілком утратив інтерес до неї? Інші запрошені не помітили анічогісінько — лише почули виття сирени, яке, певно, пов’язали з якоюсь подією на вулиці. Але виття сирен не поєднується з веселощами, сонцем, випивкою, спілкуванням, вродливими жінками, гарними чоловіками, людьми блідими й людьми засмаглими. Виття сирен належить до іншого світу, світу, де існують нещасливі випадки, серцеві напади, хвороби, злочини. Виття сирен анітрохи не цікавило жодну з осіб, які тут зібралися.

Голова в Морін прояснилася. Щось відбулося з Джавіцом, і це їй подарунок від небес. Вона підбігає до дверей. По забороненій для загального руху смузі швидко віддаляється карета «швидкої допомоги», знову увімкнувши сирени.

— Там мій друг! — каже вона, звертаючись до одного з охоронців на вході. — Куди його повезли?