Читать «Переможець завжди самотнiй» онлайн - страница 47

Хто спроможний змінити світ і хто його змінює? Суперклас. Ті, хто це робить. Хто впливає на поведінку, на серця й розум якнайбільшої кількості людей.

Тому вона й прагне зустрітися з Джавіцом. І прагне здобути Оскар. Тому їй і потрібен Каннський фестиваль.

А що нічого цього не можна зробити в демократичний спосіб — бо інші спроможні лише висловлювати свою думку й давати поради, як треба зробити те або те, але ніколи не готові піти на найменший ризик, — то Морін поставила на кон усе. Зібрала найліпшу трупу виконавців із тих акторів, яких змогла зібрати, протягом кількох місяців переписувала та вдосконалювала сценарій, переконувала найліпших — і нікому не відомих — операторів, художників, акторів на другорядні ролі — взяти участь у її проекті, не гарантуючи великих заробітків, але обіцяючи можливість яскраво «засвітитися» в майбутньому. Усі були вражені списком п’ятьох головних актрис («Бюджет має бути шаленим!»), спочатку просили дуже високу платню, але потім погоджувалися, що взяти участь у такому проекті буде вельми корисним для кар’єри кожного з них. Морін так загорілася своїм задумом, що її ентузіазм, здавалося, відчиняв перед нею всі двері. Тепер їй залишалося зробити останній, проте найважливіший і вирішальний крок. Адже для письменника чи музиканта не досить створити якийсь високоякісний твір. Він повинен іще домогтися, щоб результат його великих зусиль не покривався пліснявою, лежачи на полиці або в шухляді.

Треба, щоб він вийшов на світло дня!

Вона надіслала копію свого фільму лише одній людині, Джавіцу Вайлду. Спробувала задіяти всі свої зв’язки. Терпіла глузи, приниження, проте це її не зупинило. Її нехтували, але вона не втрачала мужності. Їй грубіянили, її висміювали, виганяли з кабінетів, проте вона не втрачала віри, адже вклала у своє творіння всю себе, кожну краплю своєї крові. І так тривало, поки на сцену не вийшов її колишній коханець і Джавіц Вайлд не призначив їй ділове побачення.

І ось вона сидить у цьому павільйоні, дивиться на нього й наперед утішається їхньою розмовою, яка відбудеться через два дні. Несподівано вона бачить, що його тіло застигає, а погляд стає невидющим. Один із його друзів озирається, потім його погляд ковзає в обидва боки, й він засовує руку під піджак. Другий хапає мобільний телефон і починає істерично натискати на кнопки.