Читать «Блакитне мереживо долі» онлайн - страница 104
Енн Тайлер
Рі Баскомб відходила від аналою зі сльозами на очах, вона всміхалася Вітшенкам, проходячи повз, але її промова змусила Дженні і Аманду знову плакати.
— Дякую, — сказав преподобний, — а тепер послухаємо онуку місіс Вітшенк — Елізу Бейлор.
Еліза пішла по проходу з нотатками у руках. Трохи похитнулася на високих підборах, подивилася на всіх, усміхнулася і відкашлялася.
— Коли ми з моїми двоюрідними братами та сестрами були малими, — почала вона, — бабуся телефонувала нам і казала: «Сьогодні субота! Давайте влаштуємо табір у бабусі!». І ми всі приїжджали до неї і займалися творчістю: засушували квіти, шили кухонні рукавиці, виготовляли рамки для картин із паличок для морозива. Або ж вона нам читала казки про дітей із різних країн. Звичайно, багато історій були нудними, але деякі були захопливими. Я пам’ятатиму мою бабусю все життя.
Деббі і Сьюзан сердито подивилися на неї — їм, очевидно, не сподобалася фраза «
— Дякую всім, — сказав преподобний Елбан. Він кивнув піаністці, і та почала грати мелодію «Арія брата Джеймса». Пісня була досить легковажною як для такої події. Г’ю Аманди навіть почав відбивати ногою ритм, доки дружина не зупинила його суворим поглядом.
Наприкінці пісні, преподобний знову підійшов до аналою і сказав:
— Я не знав місіс Вітшенк так, як знали її всі ви. І тому у мене немає таких приємних спогадів, як у вас. Але мені здається, що
Потім він знов підняв свої руки і промовив:
— Сторінка двісті тридцять дев’ята у ваших збірниках: «Чи зустрінемося ми з тобою».
Усі встали.
— Я не зрозумів, — сказав пошепки Ред Аманді, —
— Влилася у вселенський розум, — відказала Аманда.
— Що ж, звучить у дусі Еббі, — сказав він. ― Але я сподівався на більш конкретне місце.