Читать «Козацький оберіг» онлайн - страница 79

Купець замислився, перебираючи пальцями свою довгу бороду.

— Ця справа непроста. Чалма-бек давно вже живе відлюдкувато. Колись славився він як благородний воїн, але років двадцять тому дуже змінився. Казали, що у Єгипті він зійшовся там з чорнокнижниками — химородниками і, — тут Рустам нахилився і, притишивши голос, промовив: навіть продав свою душу сатані Іблісу. З тої пори почав він багатіти, став непереможним, допомагав ханові в його війні з невірними. Але його жорстокість та підступність відвернули від нього багатьох шляхетних воїнів. Тому набрав він собі у військо харцизів та розбійників, які йому в усьому підкоряються. Вони здатні на будь-який кривавий злочин. Так і живе Чалма-бек самотній, оточений цими горлорізами у своєму маєтку, який перетворив у справжню фортецю. А кілька тижнів тому повернувся він з походу на прикордонні землі дуже лютий і ще в місто не виїжджав.

— Чув я, що останнім часом якась незгода виникла між Чалма-беком і ханом, — сказав Будник.

— Так, швидко чутки по землі вітер розносить, — здивувався з такої обізнаності сліпого кобзаря купець, — то, мабуть, усе через темні справи Чалма-бека. Запідозрив хан, що той відрікся від віри в Аллаха, нехай буде вічно святитися ім’я його і пророка Мухамеда, та ще й до того ж таємно проводить моторошні служіння потворним демонам. Усі зараз чекають, чим це все закінчиться. Людина він дуже багата — має декілька каменоломень, куди зганяє куплених або захоплених під час нападів на Україну, Литву чи Ляхистан рабів. Працюють вони дуже тяжко, під ретельною охороною й дуже швидко вмирають від виснажливої праці, недоїдання, хвороб та канчуків. Так що невідомо, чи ще жива людина, яку ви шукаєте.

— А хіба в самому маєтку Чалми-бека хіба немає зіндану? — обережно запитав кобзар.

Тут Рустам пильно подивився на кобзаря й Данька. Від його гострого погляду хлопцю стало трохи не по собі. Але кобзар і не поворухнувся, очікуючи на відповідь.

— Звісно, що є, — нарешті відповів купець, — ось тільки з того зіндану ще ніхто живим не повертався. А на стіні маєтку час від час голови на палях виставляють — це тих, хто необережно ніс у справи Чалма-бека пхав або чимось іншим розлютив його.

Кобзар трохи подався вперед і, нахилившись до Рустама, тихо промовив:

— Я розумію, що справа ця непроста й небезпечна, але родичі людини, яку ми шукаємо, заможні й щедро заплатять тому, хто їм допоможе.

Із цими словами кобзар простягнув перед собою руку й розкрив долоню. На долоні тьмяно зблиснуло декілька золотих талярів.

Купець прикрив очі, розмислюючи, чи варто йому втручатися в таку небезпечну справу. Але все ж узяв золоті таляри, зважив їх на долоні й відповів:

— Добре, я подумаю, чим зможу вам допомогти в цій справі, а ви поки відпочиньте. У мене зупинився великий караван, тому, на жаль, усі кімнати зайняті. Але поблизу стайні в окремому будиночку зібрано запаси сіна, які за зиму не встигли використати. Там вам постелять килими і принесуть їжі. І ще… Як можна впізнати людину, яку ви шукаєте?