Читать «Коханка з площі Ринок» онлайн - страница 79

— Інакше. Тому ми переховуємося тут.

Затягнувшись, вона сама простягнула йому недопалок.

— Коли так, вам доведеться тікати зі Львова.

— Чому?

— Припустімо, лише припустімо, пані Магдо, мені неймовірним чином удасться вивернутися й витягнути вас. Дамо нам усім шанс піти ва-банк і домовитися з Зубовим, аби вас не репресували через нинішню нахабну втечу. Я зможу щось придумати до ранку. Але, — Кошовий зробив затяжку, — контррозвідка не відчепиться від вас. Так чи інакше доведеться віддати чоловікову картотеку. Ваш найбільший скарб, вашу страховку, гарантію безпеки та засіб впливу, який під час війни перетворився на тягар, котрий може згубити. Мені як посереднику лишається виторгувати в Зубова для вас вигідні умови капітуляції.

Магда двома пальцями взяла з його руки сигару, струсила попіл на підлогу, примружила одне око, роздивляючись щось на тліючому кінчику.

— Ні.

— Тобто — ні?

— Жодних умов.

— У такому разі іншого варіанту, крім залягти на дно, причому в усіх смислах цього слова, у вас нема. Звичайно, я вас не залишу і зроблю все можливе, аби...

— Нічого ви не зробите, Климентію. Обмін неможливий. Домовлятися нема про що.

— Чому?

— Бо це блеф, — просто сказала Магда.

Зробила глибоку затяжку.

Не закашлялась цього разу.

Грянув грім.

Щоправда, лише в голові Кошового. Від удару він здригнувся, віко смикнулося так сильно, як ніколи раніше. Тим часом Магда знову вмостилася на ліжку, залишивши наполовину скурену сигару на столі біля карафки. Клим стояв мовчки, мов прибитий цвяхами до підлоги, й дивився, як вона підтягнула до себе пошкоджену ногу, дбаючи, аби при цьому не задерся край спідниці, потерла болюче місце на кісточці. Глянувши на нього знизу вгору, мовила так само рівно й спокійно:

— Здивовані? Дарма. Бачте, призналася. Весь час, усі ці роки після смерті мого чоловіка я морочила голову ледь не половині Львова. Усім, від кого щось залежало в місті, так точно. Нема архіву Густава Богдановича. Це блеф, повторюю вам. Останні роки життя він почав здавати, настала якась дивна чорна смуга, на службі почалися проблеми. Я ще не знала, що скоро він відійде. Лікарі сказали цю сумну новину за три місяці до того. Не знав, що приречений, згорів швидко. Але до того, Климентію, я запропонувала йому запустити чутку, ніби він збирає компромат. З його зв'язками не складно було організувати таку, як кажуть шпигуни, дезінформацію. Справи пішли на лад, задум спрацював, чоловіка почали побоюватися. Відтак — менше відмовляли в співпраці, активніше потекла потрібна поліції інформація.

— І коли він помер, ви продовжили підживлювати легенду.

— У мене був вихід? Климентію, ви знаєте, чому я вийшла заміж саме за впливового поліцейського! Я перекреслила своє минуле, хотіла розпочати нове життя з чистого аркуша! Заховати колишні гріхи за статусом дружини начальника кримінальної поліції! Вона ж поза всякими підозрами, як і дружина цезаря! Раптом пан Богданович, мій захист, моя міцна фортеця, помирає. У нас казенна квартира, власне помешкання він має далеко в провінції, й те мусив ще успадкувати після старшого брата. Ви думаєте, я б виїхала зі Львова?