Читать «Небезпека рецидиву» онлайн - страница 96
Кріс Тведт
Клюґе розтулив рота щось заперечувати.
— Зажди, спершу дослухай до кінця. Я тебе добре знаю, трохи знаю, чим ти займаєшся, які маєш контакти, з людьми якого штибу водишся. Але навряд чи ти знаєш мене. А якщо навіть знаєш, то ніколи серйозно над цим не задумувався.
— Що ти маєш на увазі?
— Я адвокат. Уже багато років практикую у цьому місті. Я теж маю контакти. Не того сорту, що ти, і все ж. Скільки пабів і ресторанів у твоїй власності? П'ять?
— Сім.
— Чудово. А тепер подумай, хто мої знайомі, з ким я працюю, ходжу до клубів, з ким колись вчився. Згадай, хто керує санітарно-гігієнічною службою. Усі вони юристи. Це моє коло знайомств. Те саме з поліцією. Я маю там друзів ще з часів навчання в університеті. Це — мій світ, Клюґе. До тебе щотижня навідуватимуться перевірки. Якщо в твоєму закладі хоч раз наллють спиртне неповнолітньому, позбудешся ліцензії. Санітарно-гігієнічна служба теж стане в тебе частим гостем, і начувайся, якщо на твоїх кухнях буде брудно. Пожежники теж полюблять тебе. Поліція проводитиме облави. Перевірятиме твою охорону. Я вже не кажу про податкову. Ти знаєш, що таке податкова перевірка?
Клюґе мовчки похитав головою.
— Гарантую тобі таку перевірку на кожний твій бізнес. А вони неодмінно щось нариють. Вони завжди щось знаходять; перевернуть кожний камінь, перевірять рух готівкових коштів, видатки — усе перевірять, — я міряв його спокійним поглядом. — Гарантую тобі пекло, Клюґе. Потовчені кості — дрібниця порівняно з тим, що я тобі обіцяю.
Фред Клюґе злився, але його очі, полохливий погляд виказували — він мені вірить. У моїх словах не було ані натяку на правду, але я не мав сумніву, що він повірив. Усе сказане звучало для нього логічно. Він був аферистом, людиною, яка жила й працювала по обидва боки закону. Його світ складався з погроз, брехні, незаконних послуг та винагород за них. Він був корупціонером, і, як більшість людей такого сорту, вважав, що ми здебільшого функціонуємо так само, що ми такі ж корумповані й ущербні, як він.
— Вона не варта твого заступництва, Клюґе, — сказав я. — Ніна Гаґен того не варта.
Фред мовчав, але гнів відпустив його, і він ледь помітно кивнув.
— Я радий нашому порозумінню, — мовив я, підводячись. — До речі, ще одне…
Я розгорнув теку, вийняв конверта, який прихопив з собою з контори й простягнув йому. Клюґе запитально глянув на мене.
— Поглянь при нагоді… — запропонував я.
Фред глянув на першу сторінку, зблід і відкинув конверт, наче обпікся.
— Якого дідька…
— Жахливо, правда? Знаєш, що це?
Фред заперечно похитав головою, прикипівши очима до паперів; його адамове яблуко рухалося угору-вниз, немов поршень.
— Це — фото дівчинки, Майї. Ти, напевно, пам'ятаєш ту справу.
— А при чім тут?..
— Ніна Гаґен. Твоя коханка. Я хотів би, щоб ти знав: вона причетна до тієї справи. Таке їй подобається. Вона запланувала вбивство, і я її за це посаджу. Я подумав, може, варто тебе попередити заздалегідь…