Читать «Небезпека рецидиву» онлайн - страница 114

Я підвівся для промови.

Прокурор закінчив доповідь, ми зробили перерву, а потім суддя запитав, чи не хочу я виступити. Адвокати також можуть виголошувати вступні доповіді, але це зовсім необов'язково. Зазвичай, адвокат лише доповнює те, що сказав прокурор. Я переважно не відмовлявся від виступу, особливо перед судом присяжних. Присяжні — це альфа й омега. Саме вони виносять остаточний вердикт. Від них усе залежить. Тому я волію виступити перед ними, відрекомендуватися, поговорити, стати в їхніх очах живою людиною, а не якимось анонімним персонажем. Наступними днями, що б я не робив у судовій залі, очі присяжних — я це добре знав — будуть спрямовані на мене.

Тому я встав для промови, але відразу ж пожалкував про це. Зазвичай я легко й вільно говорив у суді. Тільки-но минали перші секунди мандражу, слова починали литися самі собою, невимушено спливати з язика, а думки ставали, здавалось, прудкішими та яснішими, ніж будь-коли. Сьогодні ж було все інакше. Слова застрягали в горлі, я затинався, плутався у думках і мусив починати речення від початку. Я намагався пояснити присяжним, як небезпечно для справи взяти на віру все, що сказав прокурор.

— Кожна кримінальна справа, представлена в суді, є художнім вимислом, розповіддю, романом, — намагався переконати я їх. — Дійсність цілком інакша. Вона складається з мільйонів митей, вчинків і відчуттів. У кримінальному провадженні ми висмикуємо з реальності маленькі клаптики й презентуємо їх вам. Це називається наданням доказів. Прокурор має на меті пов'язати докупи ці маленькі, вибрані фрагменти дійсності, припасувати їх одне до одного, щоб постала цілісна картина. Наче історія із зачином, кульмінацією та розв'язком. Наче справжній роман. Наче реальність. Це схоже на гру в пазли, складання головоломки, у якій нарешті сходяться усі фрагменти, і тоді можна заспокоїтися, полегшено зітхнути — ми закінчили, усе стало на свої місця.

Але… — підвищив я трохи голос. — Дійсність не така. Іноді пазли складаються докупи тільки тому, що ми вибираємо ті, які потрібні нам і відкладаємо набік зайві. Моя робота — представити вам інший бік дійсності: пазли, які не підходять до заданої картини. Моя робота — змусити вас думати критично. Моя робота — спонукати вас засумніватися, чи дійсність, яку вам змалював прокурор, така вже проста й непомильна. Моя робота — змусити вас думати, а отже, ставити складні запитання.

Ось що я хотів сказати, але не зумів донести, як треба. Фрази падали в порожнечу, не було в них ні запалу, ні переконливості. Красномовство — ключ до адвокатського мистецтва. Красномовство і заангажованість — головні риси доброго захисника. Зазвичай мені властиве і те, і те, але не сьогодні. Сьогодні я впав до рівня банальної посередності. Присяжні нервувалися. Хтось позіхав. Я упрівав.