Читать «Одні» онлайн - страница 16

Леся помістили до його ж будиночка. Але тепер його становище змінилося: йому вже не дозволяли вільно ходити по табору, охоронці — і вдень, і вночі — невідступно за ним стежили, мало що в туалет з ним не ходили. Звісно, найбільше йому допікав чорнявий — той весь час дошкульно посміхався, і взагалі намагався зробити і без того нерадісне Лесеве існування понадміру обтяжливим. До Леся нікого не пускали, він не мав змоги перекинутися навіть парою слів з Мар’яною, не знав навіть, що з нею сталося. Видно, по чиїйсь вказівці — Лесь здогадувався, кого саме — з ним навіть не дозволяли розмовляти. Декілька днів він безвідлучно сидів удома, потім його стали водити на медичні огляди. Лесь розумів — готують.

Одного разу, коли його привели на медогляд, там вже сиділи полковник і його нічний співрозмовник — прибулий професор. Останній дуже довго возився коло Лесевої голови — вимірював, дивився її рентгенівські знімки, знову вимірював, знову дивився знімки… Лесеві увірвався терпець, і він, незважаючи на присутність декількох дужих охоронців, які за ці дні не раз доводили, що можуть вправно і швидко затикати йому рота, кинув:

— Що, не терпиться засунути мені якесь г…но в голову?

На диво, цього разу йому відповіли, але не доктор, а полковник.

— Так, Лесю, ми дійсно поспішаємо зробити тобі операцію.

— І що ж ви хочете мені вживити: будильник, щоб я ніколи не запізнювався на роботу, калькулятор, щоб міг добре рахувати, чи ще щось?

— Ми хочемо вживити тобі прибор контролю.

— Контролю за ким?

— За тобою, Лесю.

— А цього вам замало, — Лесь показав поглядом на своїх охоронців.

— Там, куди ми тебе відправимо, ми не зможемо тебе контролювати подібним чином.

— І куди ж ви мене збираєтесь відправити?

— Ми збираємося тебе відправити на президентство.

— Куди?!

Якби не майже урочистий тон, яким була сказана остання фраза, Лесь подумав би, що його просто розігрують.

— Ми збираємося зробити з тебе президента.

— За які такі заслуги?

— Подивися на свої руки.

— І що ж таке з моїми руками?

— Вони у тебе чисті.

— Я щось вас не дуже розумію.

— А як ти нас взагалі можеш розуміти — прибулець з іншого часу?..

Полковник звернувся до доктора:

— Ну що там, ви вже закінчили?

— Так.

— На коли призначаєте операцію?

— На завтра.

— Добре! З цим треба скоріше кінчати. Забирайте його.

Леся підхопили під руки і потягнули до його домівки. У Лесевій голові пульсувала думка — завтра з нього будуть робити зомбі, і якщо він залишиться живий… Він стане президентом!

Спливала остання ніч перед тим, як Лесь стане просто куклою. Куклою-президентом. Горіло світло, Лесь лежав на ліжку з заплющеними очима. Поряд на стільці сидів, невідривно спостерігаючи за ним, чорнявий охоронець. Мабуть, сам напросився стерегти Леся цієї ночі. Чорнявий охоронець чорної ночі Лесевої розпуки…