Читать «Фундація» онлайн - страница 89
Айзек Азімов
Раптом Меллоу сказав цілком буденним тоном:
— А знаєте, що я вам скажу? Чи не поїдете зі мною? Не дивіться, чоловіче, на мене так. Ви ж були торгівцем до того, як вирішили, що політика — більш захоплива справа. Або принаймні я таке чув.
— Скажіть мені, куди ви летите?
— До Вассалійського розриву. Не можу сказати конкретніше, доки не опинюся в космосі. То що скажете?
— Гадаю, що Сатт вирішить не випускати мене з поля зору.
— Навряд чи. Якщо він хоче позбутися мене, то чому б йому заразом не позбутися й вас? До того жоден торгівець не вирушить у космос, доки не збере власну команду. А я беру до себе, кого захочу.
В очах старого з’явився дивний блиск.
— Добре. Я полечу. — Він простягнув йому руку. — Це буде моя перша подорож за три роки.
Меллоу схопив і потиснув його руку.
— Добре! Неймовірно добре! А тепер я повинен зібрати хлопців. Знаєте, де доки «Далекої зірки»? Тоді приходьте туди завтра. До зустрічі.
4
Корелл був одним із поширених явищ в історії — республіка, де правитель мав усі атрибути абсолютного монарха, крім титулу. Через це тут панував звичайний деспотизм, що не обмежувався навіть цими двома пом’якшувальними чинниками законних монархій — королівською «честю» та придворним етикетом.
Економіка держави знаходилася на низькому рівні. Час Галактичної Імперії минув, не залишивши по собі нічого, крім мовчазних пам’ятників та уламків. Час Фундації ще не настав — і за жорстокого та рішучого правління комдора Аспера Арго, який запровадив суворі обмеження для торгівців і категорично заборонив діяльність місіонерів, до нього було далеко.
Космопорт був старим і розваленим, і команда «Далекої зірки» почувалася через це кепсько. У гнилих ангарах було гниле повітря, і Джейм Твер дратувався, розкладаючи пасьянс.
Гобер Меллоу задумливо зронив:
— Тут хороше місце для торгівлі. — Він спокійно дивився в ілюмінатор. Досі про Корелл мало що можна було сказати. Подорож була небагата на події. Ескадра корелліанських кораблів, що вилетіла на перехоплення «Далекої зірки», складалася з крихітних і ушкоджених уламків давньої слави або побитих, незграбних посудин. Вони продовжували перелякано триматися на відстані, і вже тиждень, як прохання Меллоу про зустріч із місцевим урядом залишалися без відповіді.
Меллоу повторив:
— Тут хороше місце для торгівлі. Можна сказати, незаймана територія.
Джейм Твер нетерпляче підвів голову й відкинув карти вбік.
— Меллоу, що ви, в дідька, плануєте робити? Екіпаж ремствує, офіцери хвилюються, і я вже себе запитую…
— Запитуєте? Про що?
— Про ситуацію. І про вас. Що ми робимо?
— Чекаємо.
Старий торгівець пирхнув і почервонів. Він загарчав:
— Ви йдете наосліп, Меллоу. Навколо нас охорона, над головами — кораблі. Що як вони готуються стерти нас на порох?
— У них був на це тиждень.
— Може, вони чекають на підкріплення. — Погляд Твера був проникливим і важким.
Меллоу різко сів.
— Так, я думав про це. Розумієте, це створює серйозну проблему. По-перше, ми дісталися сюди без неприємностей. Це може нічого не означати, однак із більш ніж трьохсот кораблів торік зникло лише три. Відсоток низький. Але це може означати й інше — що кораблів з ядерною зброєю у них мало й вони не наважуються даремно виставляти їх напоказ, доки їхня кількість не зросте.