Читать «Фундація» онлайн - страница 91

Обличчя сержанта залишилося незмінним, але його плечі ледь помітно опустилися. Він чітко вимовив:

— Так, сер.

— Можете йти. Займіть свій пост.

Твер утрутився у розмову:

— Меллоу, чому ви їх караєте? Ви ж знаєте, що ці корелліанці вбивають полонених місіонерів.

— Будь-яка дія всупереч моїм наказам є поганою сама по собі, незалежно від того, які аргументи на її користь. Ніхто не повинен залишати судно або заходити на його борт без мого дозволу.

Лейтенант Тінтер непокірно пробурмотів:

— Сім днів бездіяльності. Не можна підтримувати дисципліну в такий спосіб.

Меллоу крижаним голосом відповів:

— Можна. За ідеальних обставин дисципліна не має жодної цінності. Вона цінна перед обличчям смерті, інакше від неї жодної користі. Де цей місіонер? Приведіть його сюди.

Торгівець присів, поки до кімнати обережно завели постать у червоній мантії.

— Як вас звати, преподобний?

— Га? — Постать у червоній мантії повернулася до Меллоу, усе тіло поверталося наче одне ціле. Його очі були порожні, на одній зі скронь був синець. Наскільки міг судити Меллоу, він не говорив і не рухався увесь попередній час.

— Ваше ім’я, шановний?

Раптом місіонер почав хвилюватися. Він розвів руки, ніби обіймаючи присутніх.

— Сину мій… Діти мої… Хай ви завжди будете під захистом обіймів Галактичного Духа.

Твер ступив уперед, тривожно глянув на священика й хрипко сказав:

— Цей чоловік хворий. Відведіть його хтось до ліжка. Накажіть йому лягти, Меллоу, і нехай хтось за ним догляне. Він сильно постраждав.

Велика рука Меллоу відштовхнула його.

— Не втручайтеся, Твере, а то я вижену вас звідси. Ваше ім’я, шановний?

Місіонер відразу ж склав руки, благаючи їх:

— Ви ж просвітлені люди, порятуйте мене від язичників. — Слова вилітали з нього одне за одним. — Порятуйте мене від цих нелюдів і темних дикунів, які накинулися на мене й потурбували Галактичного Духа своїми злочинами. Я Джорд Парма зі світів Анакреона. Я отримав освіту у Фундації; у самій Фундації, діти мої. Я Служитель Духа, навчений усім таїнствам, який прийшов сюди за покликом внутрішнього голосу. — Він задихався. — Я постраждав від рук непросвітлених. Ви діти Духа, тож ім’ям цього Духа прошу вас захистити мене від них.

Його перервали голос із передавача вгорі й сигнал тривоги:

— У полі зору з’явилися ворожі підрозділи! Потребуємо вказівок!

Усі машинально перевели погляди на гучномовець.

Меллоу вилаявся. Він клацнув реверс і закричав:

— Пильнуйте! Це все! — Він підійшов до товстих портьєр, відсунув їх і похмуро глянув в ілюмінатор.

Ворожі підрозділи! Кілька тисяч, замаскованих під представників корелліанської черні.

Вони оточували блок двигунів з усіх боків, і в холодному, жорсткому світлі магнієвих спалахів було видно, як ті, що попереду, відділяються від натовпу й підходять ближче.

— Тінтере! — Торгівець не повернувся, але ззаду було видно, як почервоніла його шия. — Увімкніть зовнішній зв’язок і дізнайтеся, чого вони хочуть. Спитайте, чи є з ними представник влади. Ніяких обіцянок і погроз, інакше я вас уб’ю.