Читать «Фундація» онлайн - страница 68

А потім він зовсім утратив глузд:

— Та як ви дозволяєте, щоб вас дурив цей блазень, цей арлекін? Ви плазуєте перед релігією, що складається з хмар і місячного світла? Цей чоловік — шахрай, і Галактичний Дух, про якого він каже, це шахрайство, вигадане, щоб…

Апорат люто перервав його:

— Схопіть богохульника. Слухаючи його, ви ризикуєте своїми душами.

Шляхетний адмірал відразу ж опинився на підлозі, у чіпких руках солдатів.

— Візьміть його з собою й ідіть за мною.

Апорат повернувся й пішов до кімнати зв’язку; за ним ішли солдати, які заповнили коридори та потягли за собою Лефкіна. Тут він наказав колишньому командиру стати перед телевізором, який ще працював.

— Накажіть решті флоту змінити курс і приготуватися до повернення на Анакреон.

Розпатланий, скривавлений, побитий і напівприголомшений Лефкін так і зробив.

— А тепер, — похмуро продовжував Апорат, — ми перебуваємо на гіперхвильовому зв’язку з Анакреоном. Говоріть те, що я вам скажу.

Лефкін спробував заперечити, але натовп, що юрмився в кімнаті й коридорі, підняв страшенний галас.

— Говоріть! — сказав Апорат. — Починайте: «Анакреонський флот…» — Лефкін почав повторювати за ним.

8

Коли принц Лефкін з’явився на екрані телевізора, у покоях Вініса запала абсолютна тиша. Регент лише приголомшено зойкнув, глянувши на змучене обличчя та розірвану уніформу сина, а потім упав у крісло. Його обличчя спотворилося від подиву та жаху.

Гардін незворушно слухав, поклавши руки на коліна, тоді як щойно коронований король Лепольд, зіщулившись, сидів у найтемнішому кутку й кусав свій позолочений рукав. Навіть солдати втратили свій байдужий погляд, що завжди був притаманний військовим, і, вишикувавшись біля дверей та тримаючи напоготові атомні бластери, крадькома поглядали на зображення, що з’явилося на екрані телевізора.

Лефкін говорив неохоче, стомленим голосом, що переривався паузами, ніби йому хтось підказував — і не дуже ввічливо:

— Анакреонський флот усвідомлює характер своєї місії… і відмовляється бути учасником… жахливого святотатства… повертається на Анакреон… оголосивши ультиматум… тим богохульним грішникам… які наважилися використовувати безбожну силу… проти Фундації… джерела всієї нашої благодаті… Негайно припинити війну… і дати гарантії, що задовольнять наш флот… представлений головним капеланом Тео Апоратом… що така війна… ніколи не повториться в майбутньому… і що… — тут він зробив довгу паузу, а потім продовжив: — …колишній принц-регент Вініс буде ув’язнений… і відповість перед церковним судом… за свої злочини. В іншому випадку королівський флот… після повернення на Анакреон… зрівняє з землею палац… і вживе будь-які заходи, необхідні для того… щоб знищити це гніздо грішників… і лігво руйнівників… людських душ, які зараз правлять державою.

Голос увірвався з плачем, і екран згас.

Пальці Гардіна швидко намацали нуклеолампу, і її світло стало згасати, доки регент, король та солдати не перетворилися на тіні в напівтемряві. І тут уперше всі помітили, що Гардіна охопила аура.