Читать «Фундація» онлайн - страница 70

З криком відчаю Вініс змінив свою ціль і знову вистрілив, звалившись на підлогу обезголовленим.

Гардін скривився, глянувши на це, і пробурмотів:

— Люди «прямої дії» йдуть до кінця. Останній притулок!

9

Часове Сховище було переповненим; у приміщенні не вистачало місця, і люди вишикувалися в три ряди позаду кімнати.

Сальвор Гардін порівнював цю велику компанію зі жменькою людей, які відвідали першу появу Гарі Селдона тридцять років тому. Тоді їх було лише шестеро; п’ятеро енциклопедистів і він сам, молодий номінальний мер. Того ж дня він, за підтримки Йохана Лі, зняв тавро «номінальний» зі своєї посади.

Тепер усе було по-іншому, в усіх сенсах. Кожен депутат міської ради очікував появи Гарі Селдона. Він сам усе ще був мером, але тепер повновладним; а після повернення з Анакреона ще й здобув загальну популярність. Коли він повернувся з Анакреона з новиною про смерть Вініса та з договором, що його підписав із ним Лепольд, який тремтів від страху, мера радісно вітали, висловлюючи одностайну довіру. А коли після цього з ним швидко уклали договори інші три королівства — договори, що давали Фундації такі повноваження, які могли назавжди запобігти будь-яким спробам нападу, подібним до Анакреона, — на кожній вулиці Термінуса відбулася смолоскипна хода. Навіть ім’я Гарі Селдона не вигукували з таким запалом, як Гардіна.

Губи Гардіна сіпнулися. Таку популярність він мав і після першої кризи.

На іншому боці кімнати вели жваву дискусію Сеф Сермак та Льюїс Борт; здавалося, що нещодавні події їх анітрохи не засмутили. Вони приєдналися до вотуму довіри; виступили з промовами, у яких вони публічно визнали, що були в омані, слухняно вибачилися за використання певних фраз у попередніх дебатах, делікатно вибачилися, заявивши, що слідували голосу власної совісті, — і негайно розпочали нову кампанію з прямої дії.

Йохан Лі торкнувся рукава Гардіна й багатозначно вказав на свій годинник.

Гардін підняв очі.

— Привіт, Лі. Ти все ще кислий? Що не так?

— Він має з’явитися за п’ять хвилин, чи не так?

— Гадаю, що так. Востаннє він з’явився опівдні.

— А що, як він не з’явиться?

— Ти все життя будеш мучити мене своїми тривогами? Не з’явиться, то не з’явиться.

Лі насупився й повільно похитав головою.

— Якщо все провалиться, то ми втрапимо в іншу халепу. Без підтримки Селдоном того, що ми зробили, Сермак отримає повне право почати все спочатку. Він хоче прямої анексії Чотирьох королівств і негайного розширення Фундації — якщо буде необхідно, то силою. Він уже розпочав свою кампанію.

— Знаю. Пожежник мусить гасити пожежу, навіть якщо йому доведеться самому її розпалити. А ти, Лі, повинен турбуватися, навіть якщо тобі доведеться вчинити самогубство, щоб знайти для цього привід.

Лі збирався відповісти, але в нього перехопило подих — світло стало жовтим і згасло. Він підняв руку, показуючи на скляну кабіну, що займала половину кімнати, а потім упав на стілець, відсапуючись.

Гардін випростався, побачивши фігуру, що з’явилася у кабінці, — постать людини в інвалідному візку! Він був єдиним з усіх присутніх, хто міг згадати день, кілька десятиліть тому, коли ця фігура з’явилася вперше.