Читать «Фундація» онлайн - страница 66

Гардін безтурботно відповів:

— Так, я сам полагодив крейсер, але зробив це по-своєму. Скажіть мені, Вінісе, ви колись чули про гіперхвильову трансляцію? Ні, бачу, що не чули. Ну, десь хвилинки за дві ви дізнаєтеся про її можливості.

Поки він говорив, засвітився телевізор, і Гардін виправився:

— Ні, через дві секунди. Сідайте, Вінісе, і слухайте.

7

Тео Апорат був одним зі священиків найвищого рангу на Анакреоні. Лише з огляду на його старшинство він заслужив бути призначеним на посаду головного капелана флагмана «Вініс».

Але справа була не лише в ранзі або старшинстві. Він знав цей корабель. Він працював над відновленням цього судна під прямим керівництвом святих людей із самої Фундації. За їхніми наказами він уважно перевірив двигуни. Він полагодив екрани, системи зв’язку, закрив дірки на корпусі, зміцнив балки. Йому навіть дозволили допомогти тоді, коли мудрі люди з Фундації встановили пристрій настільки священний, що він ще ніколи не ставився на жоден з кораблів королівства, — гіперхвильовий передавач.

Тож не дивно, що він почувався пригніченим, коли дізнався, для якої мети було перероблено цей славетний корабель. Він не хотів вірити, коли Верісоф сказав йому, що корабель мають використати для жахливого гріха; що його гармати буде спрямовано на велику Фундацію. На ту саму Фундацію, де він навчався в молодості й де отримав усю благодать.

Однак тепер він уже не сумнівався в цьому, коли почув це від адмірала.

Як міг благословенний Богом король дозволити цей мерзенний акт? А може, це й не король? Можливо, це зробив клятий регент Вініс, узагалі нічого не сказавши королю. І син цього самого Вініса, який був адміралом і п’ять хвилин тому сказав йому:

— Потурбуйтеся про наші душі та благословення, отче. А я потурбуюся про свій корабель.

Апорат криво посміхнувся. Він потурбується не лише про душі й благословення, а й про прокляття; скоро принц Лефкін заскиглить.

Тепер він був у кімнаті загального зв’язку. Попереду нього ішов псаломщик, і офіцери, які були на посту, не зробили жодного руху, щоб йому перешкодити. Головний капелан мав право вільно входити до будь-якого приміщення на судні.

— Зачиніть двері, — наказав Апорат і глянув на хронометр. Було за п’ять хвилин дванадцята. Він усе добре розрахував.

Швидкими досвідченими рухами він перемкнув усі маленькі важільці, увімкнувши всі канали зв’язку, тож тепер у кожній частині корабля, що сягав двох миль завдовжки, могли чути його голос і бачити його зображення.

— Солдати королівського флагмана «Вініс», послухайте! Це говорить ваш головний капелан! — Він знав, що його голос чути від корми з атомними бластерами до носа з навігаційними таблицями.

— Ваш корабель, — кричав він, — утягнутий у святотатство. Без вашого відома він здійснює гріх, що прирече душу кожної людини на муки у вічній мерзлоті космосу! Слухайте! Ваш командир збирається взяти курс на Фундацію й бомбардувати це джерело всіх благ, щоб підкорити його своїй гріховній волі. І через цей намір я, в ім’я Галактичного Духа, відстороняю його від командування, бо без благословення Галактичного Духа жодного командування існувати не може. Сам божественний король не може правити без згоди на це Духа.