Читать «Фундація» онлайн - страница 115

Центр зали очистили від людей і приглушили світло. Анкор Джаел, який сидів на лавці зліва, зробив необхідні налаштування, поклацавши клавішами, і в повітрі з’явилася голографічна сцена — кольорова, тривимірна, з усіма атрибутами, що вдавали реальність.

На екрані з’явився розгублений і побитий місіонер, який стояв між лейтенантом та сержантом. Зображення Меллоу мовчки чекало, а потім чоловіки зайшли, а за ними — Твер.

Розмова йшла сама по собі, слово за словом. На сержанта наклали дисциплінарне стягнення, місіонеру ставили питання. З’явилася чернь, було чутно її шум, і преподобний Парма несамовито прохав його врятувати. Меллоу вихопив бластер, і місіонер, якого потягли геть, підняв свої руки, проклинаючи його. З’явився крихітний спалах світла, який одразу ж щез.

Сцена завершилася. Офіцери стояли, шоковані цією жахливою ситуацією, Твер затулив руками вуха, а Меллоу спокійно поклав бластер на місце.

Світло знову увімкнули, але до центру зали вже ніхто навіть не підходив. Меллоу, справжній Меллоу, продовжив свою важку розповідь:

— Як бачите, інцидент був саме таким, як його представило обвинувачення, — на перший погляд. Я поясню це в кількох словах. До речі, емоції Джейма Твера через усю цю справу чітко демонструють його священицьку освіту.

Того ж дня я звернув увагу Твера на деякі невідповідності в цьому епізоді. Я спитав його, звідки взявся місіонер у майже безлюдному районі, де ми тоді перебували. Потім я запитав, як міг сюди добратися гігантський натовп, якщо до найближчого великого міста від нас було сто миль. Обвинувачення не звернуло на ці питання жодної уваги.

Або інші моменти: наприклад, цікавою є кричуща помітність Парми. Місіонер, який з’являється на Кореллі, ризикуючи своїм життям усупереч корелліанським законам і законам Фундації, дефілює в новенькому й дуже помітному священицькому вбранні.

Щось тут явно було не так. У той момент я припустив, що місіонер був невільним спільником комдора, який використав його, щоб спровокувати нас на незаконну агресію та тоді цілком законно знищити нас і наш корабель.

Звинувачення передбачало такі виправдання моїх дій. Вони очікували від мене пояснень, що на карту була поставлена безпека мого корабля, команди й самої місії і я не міг пожертвувати ними заради однієї людини, яку однаково б знищили — з нами чи без нас. У відповідь я чув від них бурмотіння про «честь» Фундації та про потребу підтримувати нашу «гідність», щоб зберегти наш панівний вплив.

Однак з якихось дивних причин обвинувачення знехтувало Джордом Пармою як особистістю. Вони не навели жодних деталей про нього: ні про місце його народження, ні про освіту або попередню біографію. Пояснення цьому також криється в невідповідностях, що їх я помітив у записі. Ці два моменти пов’язані між собою.

Обвинувачення не надало жодних деталей про Джорда Парму, бо не могло цього зробити. Сцена, яку ви бачили у записі, здавалася підробкою, бо Джорд Парма був підробкою. Ніякого Парми не існувало. Увесь цей процес є найбільшим фарсом, сфабрикованим навколо проблеми, якої ніколи не існувало.