Читать «Фундація» онлайн - страница 117

— Точно! — похмуро сказав Меллоу. — Саме тому ми повинні підтримувати його, і найкращий спосіб це зробити — продовжити виставу.

— І що ж тепер?

— Ти мусиш домогтися арешту Пабліса Манліо і Джорана Сатта!

— Що?

— Те, що чуєш. Змусь мера заарештувати їх! Мене не хвилює, які погрози ти використаєш. Я контролюю натовп — принаймні, станом на сьогодні. Він не наважиться піти проти виборців.

— Але за яким звинуваченням, друже?

— Хіба не очевидно? Вони підбурювали духовенство зовнішніх планет узяти участь у фракційних чварах усередині Фундації. За Селдоном, це незаконно. Звинуватьте їх у тому, що вони «поставили під загрозу існування держави». Мені однаково, визнають їх винними чи ні, так само як і їм під час розгляду моєї справи. Просто позбався їх, поки я не став мером.

— До виборів ще півроку.

— Це не так уже й довго! — Меллоу схопився на ноги й міцно схопив Джаела за руку. — Послухай, я взяв би владу силою, якщо треба, — так само як це зробив Сальвор Гардін сто років тому. Наближається криза Селдона, і коли вона настане, я маю бути і мером, і первосвящеником — на обох посадах!

Джаел зморщив чоло й тихо сказав:

— Що це буде? Це все-таки Корелл?

Меллоу кивнув.

— Звичайно. Вони врешті-решт оголосять війну, хоча я готовий закластися, що на це піде ще пара років.

— З ядерними кораблями?

— А як ти думаєш? Ці три торгові судна, які ми втратили в їхньому секторі космосу, загинули явно не від пневматичних пістолетів. Джаеле, вони отримують кораблі від самої Імперії. Не роззявляй рота, мов дурник. Так, я сказав «Імперія». Вона все ще існує, розумієш. Вона, може, і зникла тут, на Периферії, але в центрі Галактики вона ще жива. Один невірний крок — і вони скрутять нам шию. Ось чому я маю бути і мером, і первосвящеником. Бо я єдиний, хто знає, як боротися з кризою.

Джаел проковтнув слину.

— Як? Що ти збираєшся робити?

— Нічого.

Джаел невпевнено усміхнувся.

— Справді? І це все?

Але відповідь Меллоу була різкою:

— Коли я керуватиму Фундацією, я нічого не робитиму. На сто відсотків нічого, і в цьому секрет усієї кризи.

16

Аспер Арго, Улюбленець, Комдор Корелліанської Республіки, привітав свою дружину, похмуро опустивши свої ріденькі брови. Не схоже було, що та могла вжити обраний ним епітет — «улюбленець». Навіть він це розумів.

Комдора заговорила, і її голос був так само пещений, як її волосся, і холодний, як погляд її очей:

— Мій люб’язний володарю, я розумію, що вже настав час розібратися з цими вискочками з Фундації.

— Та невже? — кисло сказав комдор. — І що ще зрозумів ваш різнобічно розвинений розум?

— Достатньо, мій найшляхетніший чоловіче. Ви провели ще одну нерішучу консультацію зі своїми радниками. Чудовими радниками. — Вона з безмежним презирством додала: — Стадо немічних короткозорих ідіотів, які трусяться за свої смішні прибутки, міцно притискаючи їх до грудей, незважаючи на невдоволення мого батька.

— І що ж це за чудове джерело, моя люба, — прозвучала спокійна відповідь, — що дозволяє вам зрозуміти всі ці речі?