Читать «Фундація» онлайн - страница 116

Йому ще раз довелося почекати, доки вляжеться гомін. Він повільно сказав:

— Я хочу показати вам збільшений кадр із цього запису. Він говорить сам за себе. Вимкни знову світло, Джаеле.

У залі знову стало темно, і в повітрі з’явилися завмерлі фігури, що здавалися примарними, майже безбарвними. Офіцери «Далекої зірки» вразили своїми нерухомими, неприродними позами. Меллоу міцно тримав у руці бластер. Зліва від нього застиг преподобний Джорд Парма з роззявленим ротом. Він підняв руки вгору, й рукави його одягу сповзли до ліктів. На руці місіонера було слабке світло, що під час попереднього перегляду зблиснуло й згасло. Зараз воно світилося.

— Не зводьте очей зі світла, що в нього на руці, — вигукнув з темряви Меллоу. — Збільш цей кадр, Джаеле.

Зображення швидко роздулося. Зовнішні частини зникли, і зображення місіонера стало гігантським. Потім залишилася рука, потім лише кисть руки, що заповнила весь екран і залишилася на ньому.

Світло перетворилося на набір літер, що світилися: КТП.

— Це, — загримів голос Меллоу, — зразок татуювання, джентльмени. У звичайному світлі його не видно, але в ультрафіолетовому (яким я наповнив кімнату перед записом) воно виділяється дуже чітко. Зізнаюся, що це наївний метод таємної ідентифікації, але на Кореллі, де ультрафіолетове світло не знайдеш на кожному перехресті, він працює. Навіть на нашому кораблі це викриття було випадковим.

Можливо, дехто з вас уже здогадався, що означає ця абревіатура КТП. Джорд Парма добре знав священицький жаргон і чудово виконав свою роботу. Де і як він його вивчив, я сказати не можу, але літери КТП означають «Кореліанська таємна поліція».

Меллоу заревів, перекрикуючи галас:

— Я маю додаткові докази у вигляді документів, привезених з Корелла, які я за необхідності можу надати раді.

А що ж наше обвинувачення? Вони вже розробили жахливу рекомендацію, що я мав битися за місіонера всупереч закону й пожертвувати місією, кораблем і собою заради «честі» Фундації.

Але боротися за самозванця?

Невже мені слід було робити це заради корелліанського агента, який вирядився у священицьку мантію та мав добре підвішений язик (цього він, імовірно, навчився в анакреонському вигнанні)? Невже Джоран Сатт та Пабліс Манліо очікували, що я потраплю в таку дурну, огидну пастку…

Його хрипкий голос потонув у безликому галасі натовпу. Його підняли на плечі й понесли до лавки мера. У вікнах він побачив потік шаленців, що скупчилися на площі та прагнули приєднатися.

Меллоу озирнувся, шукаючи Анкора Джаела, але в цій масі народу годі було помітити одну людину. Поступово він почув ритмічний крик, що починався десь біля входу й пульсував, перетворюючись на безумний вигук:

— Хай живе Меллоу!.. Хай живе Меллоу!.. Хай живе Меллоу!..

15

Анкор Джаел моргнув, підвівши своє виснажене обличчя. Останні два дні були божевільними й безсонними.

— Меллоу, ти зробив чудову виставу, але не псуй її, стрибаючи надто високо. Ти не можеш всерйоз думати про те, щоб балотуватися на посаду мера. Ентузіазм натовпу — це потужна річ, але, на жаль, непостійна.