Читать «Фундація» онлайн - страница 106

— О-о-о, — голос техніка затримався над цим односкладовим словом. — Гадаю, я вже розумію хід нашої розмови; таке вже було. Ви дасте мені ту або іншу дрібничку. Кілька кредитів, можливо, плащ, другосортні коштовності; усе, чого, на думку таких людців, як ви, може бути достатньо, щоб підкупити техніка. — Його нижня губа войовничо випнулася. — І я розумію, що ви хочете взамін. До мене вже приходили інші із такою самою яскравою ідеєю. Ви хочете бути прийняті до нашого клану. Хочете, щоб вас посвятили в таємниці ядерної енергії та догляду за машинами. Ви так думаєте, бо ви, пси Сивенни, — і, можливо, ви вдаєте чужинця заради безпеки, — щодня караєтеся за бунт і вважаєте, що можете втекти від заслуженого покарання, потрапивши під захист і привілеї гільдії техніків.

Меллоу хотів щось сказати, але раптом технік заревів:

— А тепер ідіть геть, поки я не повідомив про вас Протектору міста. Ви думаєте, що я зрадив би довіру? Сивеннські зрадники, які були тут до мене, можливо, так і зробили б! Але ви маєте справу з людиною іншого ґатунку. Чому, о Галактико, я дивуюся, чому я ще й досі не вбив вас голими руками.

Меллоу подумки усміхнувся. Уся ця промова і за тоном, і за змістом явно була фальшивою, тож усе це шляхетне обурення виродилося в бездарний фарс.

Торгівець кинув глузливий погляд на дві в’ялі руки, що нібито мали його вбити на місці, і сказав:

— Ваша премудросте, ви не праві по трьох пунктах. По-перше, я не є агентом намісника, який прибув сюди випробовувати вашу відданість. По-друге, мій подарунок — це те, чого сам Імператор при всій його величі не має й ніколи не матиме. По-третє, взамін я хочу дуже мало, дрібничку, просто мить.

— Та що ви кажете! — Він говорив із відвертим сарказмом. — І що ж це за імператорське пожертвування, яке хоче мені подарувати ваша богоподібна влада? Таке, якого й сам Імператор не має? — Він презирливо розреготався.

Меллоу піднявся й відсунув стілець убік.

— Я чекав три дні, щоб побачити вас, ваша премудросте, але демонстрація займе лише три секунди. Якщо ви просто витягнете бластер, приклад якого я бачу дуже близько від вашої руки…

— Е-е-е…

— І вистрілите в мене, я буду вам дуже вдячний.

— Що?

— Якщо мене вб’є, то ви можете сказати поліції, що я намагався підкупити вас і видати таємниці гільдії. Це високо оцінять. Якщо ж я залишуся живий, ви можете отримати мій щит.

Спочатку технік помітив біле світло, що оточило його гостя, — той ніби занурився в перламутровий пил. Він підняв бластер і, примружившись від подиву та підозри, натиснув на гачок.

Молекули повітря, що опинилися в раптовому спалаху атомного променя, розлетілися на блискучі та палаючі іони, намітивши сліпучу тонку лінію, що вдарила Меллоу в самісіньке серце — і розлетілася бризками!

Поки терплячий вигляд Меллоу залишався незмінним, атомні сили, що розривалися навколо нього, самознищилися, намагаючись прорватися крізь це тендітне перлове освітлення, і розсіялися в повітрі.

Бластер техніка з гуркотом упав на підлогу.

Меллоу сказав:

— Хіба в Імператора є особисте силове поле? А у вас буде.