Читать «Фундація» онлайн - страница 105

— Розумію.

— Хоча я не сказав би, — додав Барр, — що не було випадків, коли техніка неможливо було б підкупити. Коли за п’ятдесят років у нас змінилося дев’ять імператорів, із них сім були вбиті, — і коли кожен капітан корабля прагне захопити посаду намісника, а кожен намісник — стати Імператором, — я вважаю, що навіть технік може стати жертвою підкупу. Але для цього потрібно чимало грошей, а в мене їх немає. А у вас?

— Гроші? Ні. Але хіба завжди підкуповують лише за допомогою грошей?

— А як іще, коли за гроші можна купити все інше?

— Є достатньо речей, які за гроші не купиш. А тепер, якщо ви підкажете мені, де знаходиться найближче місто з електростанцією і як краще туди дістатися, буду вам дуже вдячний.

— Зачекайте! — Барр простягнув свої тонкі руки. — Куди ви поспішаєте? Ви прийшли до мене, але я не ставив вам жодних питань. У місті, де мешканців усе ще називають бунтівниками, ви викликали б підозру в першого ж солдата або патрульного, який почув би ваш акцент і побачив ваш одяг.

Він піднявся і витягнув з темного куточка старої скрині якусь книжечку.

— Мій паспорт… фальшивий. Я з ним утік.

Він вклав його в руку Меллоу й склав його пальці.

— Опис не підходить, але якщо ви ним не будете розмахувати, то ймовірно, що ніхто до нього сильно не приглядатиметься.

— Але ви… Ви ж узагалі без паспорта.

Старий вигнанець цинічно знизав плечима.

— А нащо він мені? І ще одне попередження. Притримайте язика. У вас варварський акцент, дивні ідіоми, а час від часу ви вимовляєте просто приголомшливі архаїзми. Що менше ви говоритимете, то менше викличете підозр. А тепер я розповім вам, як дістатися до міста…

Через п’ять хвилин Меллоу пішов.

Він повернувся до будинку старого патриція лише один раз, ненадовго, перш ніж залишити його назавжди. І коли Онум Барр зайшов до свого маленького садка наступного ранку, то знайшов на землі коробку. У ній лежали продукти — концентрати, які можна побачити на борту корабля. Вони мали нетутешній смак і були приготовані не по-тутешньому.

Але вони були хорошими, і вистачило їх надовго.

11

Технік був низенький, шкіра виблискувала на його вгодованому, округлому тілі. Крізь рідке волосся було видно рожеву лисину. На його пальцях були важкі й товсті персні, від одягу несло парфумами, і він був першою неголодною на вигляд людиною на планеті, яку зустрів Меллоу.

Технік роздратовано скривив губи.

— А тепер, добродію, швидше. На мене чекають важливі справи. Ви, здається, чужинець… — Схоже, він оцінював вбрання Меллоу, що явно не було схоже на сивеннське, і низько опустив очі, підозріло оглядаючи незнайомця.

— Я не з цих місць, — спокійно сказав Меллоу, — але це не стосується справи. Я мав честь надіслати вам учора маленький подарунок…

Технік зморщив носа.

— Я його отримав. Цікава дрібничка. Може, десь нею й скористаюся.

— У мене є й інші, більш цікаві дарунки. Які виходять за межі визначення «дрібниці»…