Читать «Чорна акула в червоній воді» онлайн - страница 189

Вона тепер була трохи вище за мене. Я схопив її за стегна і втягнув на балкон. Попри жах ситуації, від цього дотику защеміло в грудях. Мабуть, я справді сексуальний маніяк. Але тепер вона виявилася пійманою. На ту ж мотузку. Її ноги не сягали балкону. Швидко розв’язати вузли мені навряд чи вдалося б.

Балконні двері були зачинені зсередини. Я схопив якийсь ящик і шпурнув у кімнату. Задзвеніло скло, пролунав зляканий крик.

Я просунув руку і відкинув защіпку. Жінка в нічній сорочці забилася в куток ліжка. І репетувала, не замовкаючи ні на мить. Могла б виступати в японському конкурсі крикунів. Без сумніву, отримала б приз. У дверях стояв чоловік у білизні. Мовчав, але стискав у руках тесак для м’яса.

Смерть від удару тесаком — не той різновид смерті, від якого я мріяв загинути, і варто було б розпочати запевняти його, що, незважаючи на перебої з м’ясом, для біфштексу я надто жилавий. Але не мав для цього досить часу. Тому просто дістав пістолет, в якому залишилися три набої і, дивлячись йому у вічі, але в міру можливості миролюбно, сказав:

— Поклади. Я не заподію тобі шкоди. Лише допоможу своїй дівчині.

Зовсім недовго погаявшись, він поклав тесака на підлогу і відступив до дружини.

Я схопив той різальний пристрій і, підбадьорливо йому кивнувши, вибіг на балкон.

Вона вже знову наполовину висіла за поручнями і чіплялася за них із останніх сил. З горішнього балкону мотузку тягло кілька рук.

Я підняв пістолет і вистрілив. Зойк і стогін угорі пролунав, як прелюдія до собачого концерту.

Я знову схопив дівчину і витяг на балкон. Це було дещо одноманітним — стрибки з балкону на балкон і втягування за собою гарненьких дівчаток, але я ледве дихав, усе тіло боліло. Перерізав лезом тесака мотузку. Наче вихор, ми промчали через квартиру на сходи. Думаю, хвилин п’ять-десять ми виграли.

Вулицею стелився туман — на щастя, вже не жовтий, а звичайний. Мрячило. Ще трохи — і собаки загублять слід. Але я з жахом побачив, що ми повернули до провулка, який закінчувався тупиком. Хоча ми все одно не мали сил бігти далі.

Я заштовхав дівчину в куток, а сам повернувся обличчям до нападників.

У тумані відчувалася метушня. З’явилися дві собаки. То були бульдог і вівчарка. Але і двох для мене було забагато, я б не зміг здолати й одного. Встиг стягти светра, і вівчарка не стрибнула на мене, а лише вчепилася в нього іклами. Вона терзала його з глухим гарчанням. Я дістав пістолет й вистрілив. Куля поцілила в черево. Пролунало жахливе виття, і вівчарка поповзла вбік, тягнучи за собою кишки.

Захопившись легким успіхом, я зовсім забув про другого пса. Бульдог стрибнув мені на спину і збив з ніг. Я випустив пістолет. Біля мого обличчя з’явилася відразлива морда. Бульдогові очі світилися жовтим світлом, а з пащі капала слина.

Я затулив рукою шию, і він учепився в рукав, одночасно гострими іклами розпанахавши руку. Рукав розлізся, наче мокра промокатка, і я відчув гострий біль. Мимоволі загорлав і стусонув пса вільною рукою. Він заскавучав і відскочив — мої пальці потрапили йому в очі. Але пес швидко отямився і з подвоєною люттю насів на мене. Я щосили загорлав: