Читать «Чорна акула в червоній воді» онлайн
Станіслав Стеценко
Станіслав Стеценко
Чорна акула в червоній воді
Ситуацію, що сьогодні склалася в Україні з національною літературою, можна охарактеризувати як її цілковитий крах. Українська книга повністю відсутня на книжковому ринку. Читач позбавлений можливості спілкуватися з вітчизняним автором. Літературна творчість втратила будь-який сенс через неможливість донести плоди своєї творчості до читача. Значна кількість українських авторів друкується в провідних російських видавництвах. Таким чином, останнє десятиріччя вже стало білою плямою в історії вітчизняної літератури. Український ринок майже на сто відсотків заповнений російською книгою. Учні шкіл та вузів вивчають сучасну українську літературу за газетами та журналами. Та й ці поодинокі видання швидко стають раритетними навіть у бібліотеках.
Усвідомлюючи відповідальність перед історією, літературою та українським народом, група журналістів та літераторів виступила з ініціативою створення організації, єдиною метою якої стане наповнення ринку літератури українською книгою. На першому етапі це будуть найбільш популярні серед читачів жанри — пригодницький та історичний роман, детектив, трилер, любовний роман (як ті, що найлегше можуть бути відродженими), а також література для дітей. Проект відродження української популярної літератури може стати наймасштабнішим проектом останнього десятиріччя у галузі культури.
Вже перші кроки Асоціації показали, що в Україні є немало людей, яким не байдужа доля української культури і, зокрема, сучасної літератури.
Асоціація висловлює глибоку подяку Президенту України Леоніду Кучмі, прем’єр-міністру Валерію Пустовойтенку, голові Національного банку України Віктору Ющенку, голові правління національної компанії «Нафтогаз України» Ігорю Бакаю, голові Партії національно-економічного розвитку України Валентині Наконечній, за сприяння яких було розпочато втілення в життя двох проектів Асоціації: видання перших книг із серій «Український бестселер» та «Чарівний світ» (література для дітей).
Чорна акула в червоній воді
Обов’язок — ніщо,
Життя — ніщо,
Смерть — дещо…
Чжуан Цзи (II ст. до н.е.)
Передмова
(За матеріалами закордонних військових видань)
За даними статистичних досліджень, причиною аварій дев’яноста дев’яти зі ста підводних човнів, що не повернулися на базу, є помилка проектувальника або екіпажу. Про причини загибелі підводних човнів відомо дуже мало, оскільки більшість з них назавжди зникає в бездонних глибинах Світового океану, але пропорція, безумовно, залишається такою ж.
«Нейві Таймс» (США)
* * *
28 вересня 1988 року шифрувальники х’юстонського центру BMC США, одержавши магнітний запис, переданий глибоководною гідроакустичною системою стеження за підводними човнами «Цезар», сповістили Пентагон, що суперсучасний підводний човен-ракетоносець типу «Акула» BMC СРСР пройшов Гібралтар і вийшов у Атлантичний океан. Система стеження і боротьби з підводними човнами супроводжувала «Акулу» до району Канарських островів, де останній ліг на дно. Після зняття з грунту система супроводжувала човен до лінії «острів Шпіцберген — острів Ведмежий», куди розповсюджується її дія. І далі передала естафету на американський супутник-шпигун «НВ-051», що перебував на геостаціонарній орбіті над Кольським півостровом. Останній і сфотографував при вході в порт Сєвєроморськ не суперсучасну «Акулу», а застарілий дизельний підводний човен з трьома балістичними ракетами на борту.
Можна зробити висновок, що в районі Канар відбулася «підставка». Дизельний підводний човен лежав на грунті, очікуючи «Акулу», і, коли той підійшов, знявся з грунту і пішов далі, видаючи себе за «Акулу» і відволікаючи увагу системи протичовнової боротьби. «Акула» тим часом зникла у невідомому напрямку.
Та ж система «Цезар» через три місяці зафіксувала незвичайний звук, ототожнений дешифрувальниками зі звуком руйнування корпусу підводного човна в 160 милях на захід від Акулячого архіпелагу, що в Тіморському морі. Підтвердження того, що загинула «Акула», а не інший підводний човен, було отримане з американського океанографічного судна «Мізар», що випадково опинилося поряд. Воно опустило глибоководну камеру і сфотографувало гігантський корпус «Акули», розірваний навпіл у районі центрального поста, мабуть, в результаті дії гідростатичного тиску. Більше нічого «Мізар» зробити не встиг, тому що через тиждень в районі загибелі з’явилася радянська ескадра. Авіаносний крейсер, три есмінці і два атомні підводні човни маневрували в такій загрозливій близькості, що «Мізар» повинен був піти ні з чим. Втім, те ж довелося зробити і радянським морякам — глибина близько 3000 метрів робила всі рятувальні роботи безглуздими.
Загибель підводного човна до цього часу покрита таємницею. У всіх повідомленнях, що мали місце в радянській пресі, загиблим вважається дизельний ракетний підводний човен. «Акули» ж ніби не існувало зовсім.
