Читать «Чорна акула в червоній воді» онлайн - страница 11

Наприкінці тижня «блатнячка» (еквівалент «пахана» в чоловічій зоні) на прізвисько «Зойка — золоті ручки» забажала мати її у своєму гаремі. І коли Ірина відмовилась втішити її чесанням п’ят або грою грудей, її свита — «помийщиці» та «лизалки» вночі до посиніння побили Ірину мокрими рушниками з піском.

А в госпіталі до неї підійшов співробітник КДБ і запропонував вступити до спеціальної школи. Ірина відразу погодилася. Вона згодилась би на все що завгодно, аби знову не потрапляти у зойчині «золоті ручки».

Школа розташовувалась у підмосковних Химках і являла собою двоповерхову будівлю з триметровим бетонним парканом, по верху якого йшов колючий дріт. Далі, за смутою безпеки, яку контролювали відеокамери, йшов ще один шар «колючки». Біля зовнішніх воріт з написом «СУ „Спецбуд“» не було ніякої охорони, проте інші, внутрішні ворота, охороняли військові з синіми погонами. Та їх функцією була лише охорона. Ніхто з них, у тому числі й офіцери, не мали права заходити на територію школи.

Спочатку Ірині здавалося, що її готують до роботи перекладачки, але пізніше вона зрозуміла, що профіль школи дещо інший. Усіх дівчат розподілили на невеликі групи по 7–8 чоловік у кожній. Жодна з них не мала права спілкуватися з представниками інших груп, але навіть в одній групі вони знали одна одну тільки на прізвиська.

Заняття в групі, до якої потрапила Ірина, проводилися за напрямками: східні мови та діалекти, історія та релігія країн Сходу; була і спортивна підготовка: східні двоборства, стрільба та біг. Ймовірно, дебіст, який відвідав Ірину у госпіталі, знайомлячись з її справою, звернув увагу на те, що вона в університеті спеціалізувалася на східних мовах.

Усі дисципліни давалися Ірині досить легко, чого не можна було сказати про інших дівчат. Через місяць в кожній групі залишилось тільки четверо. Ймовірно, системою підготовки спочатку був запрограмований п’ятдесятивідсотковий відсів. Тих, хто не справлявся з програмою, відряджали в інше відділення, в якому, як виявилось, дійсно готували перекладачок. Відтепер Ірина вирішила, що вони мають бути як мінімум терористками: до занять додалося мінування та радіосправа. Та був ще один бік занять.

У перший вечір, коли вони залишились вчотирьох, їм показали фільм про інтимне життя. Викладачка примусила кожну детально прокоментувати і переказати побачене. Деякі з дівчат червоніли і відмовлялися говорити. Найсором’язливіші через тиждень теж потрапили у відділення перекладачок. Тих, хто залишився, звели у кілька груп по п’ять чоловік у кожній.