Читать «Чорна акула в червоній воді» онлайн - страница 13

Але у найпікантніший момент завбачливо незамкнені двері розкрилися. На порозі з’явилися двоє з фотокамерою і зробили декілька знімків. Вони відрекомендувалися службою охорони готелю. А Ірина, як і було домовлено, почала кричати, що банкір накинувся і згвалтував її.

«Охоронець» звернувся до банкіра і сказав, що той підозрюється у згвалтуванні покоївки і йому це загрожує п’ятнадцятьма роками ув’язнення.

Банкір плакав і благав Ірину сказати правду, але та все одно стояла на своєму. Розмова тривала хвилин п’ятнадцять. Після цього банкір витер сльози і чистою російською мовою сказав, що Ірина молодець і з честю витримала іспит. Як з’ясувалось, тільки після подібного іспиту курс навчання вважався закінченим. Кожна друга дівчина іспиту не витримала.

У випускниці не повинно бути ніякого жалю або співчуття ані до кар’єри, ані до життя об’єкта, з яким вона працює.

Після екзамену Ірина отримала у постійне користування фешенебельну трикімнатну квартиру, нашпиговану теле-відеоапаратурою, де приймала кого і коли їй скажуть. Так вона працювала приблизно рік, а потім, коли була вже лейтенантом КДБ, її безпосередній начальник полковник Борис Іваньков сказав, що на них чекає в управлінні керівник відділу зовнішньої розвідки Мортон. Але насправді їх чекав не тільки Мортон, з ним був сам Андропов.

— Здрастуйте, Ірино, — надзвичайно люб’язно звернувся Андропов до Ірини, хоча раніше вони не тільки не були знайомі, але навіть ніколи не зустрічалися.

— Здравія бажаю, Юрію Володимировичу, — трохи засоромившись, відповіла вона.

Не звертаючи уваги на Іванькова, вони провели Ірину в сусідню кімнату. Кілька хвилин тривала розмова, яка ні до чого не зобов’язувала. Вона відчувала на собі вивчаючі погляди, і так і запам’ятала обох — лисіючого Андропова в окулярах і стриженого Мортона з довгими вусами. Нарешті по зміні тону вона помітила, що Андропов переходить до справи.

— Майте на увазі, що я зроблю вам пропозицію, і якщо в цій пропозиції вам щось здасться неприємним, ви одразу скажіть. Обіцяю, що висновків робити не збираюся. Я тільки намалюю вам загальну картину. І тільки якщо ви відповісте «так», перейдемо до подробиць.

Вони з Мортоном перезирнулися. Було помітно, що Андропов нервує і на подібні теми йому доводилося говорити нечасто.

— Одним словом, ми хочемо підмінити одну досить поважну особу в одній зі східних країн своєю людиною. Ви майже ідеальна кандидатура.

Спіймавши запитальний погляд Ірини, Андропов сказав:

— Питайте…

— Чому я?

— Ви схожі на цю людину. Не як дві краплини води, але форма обличчя, колір очей… Загалом, буде необхідна невелика косметична операція, підправити форму вух та носа. Кілька дрібних штрихів… Словом, це все, що я можу поки що сказати. Чекаємо на вашу відповідь. Я не буду вас квапити. Не треба відповідати зараз.

Але Ірині не був потрібен час на роздуми. Вона знала, що так, як обіцяє Андропов, все одно не буде. Рано чи пізно Комітет згадає про відмову. І неодмінно відіграється…