Читать «Дівчина мого сина» онлайн - страница 34

— Якраз для святкування, — сказав Говард.

Він передав кожному келих рожевого напою з бульбашками й підняв свій.

— За Черрі!

— За Черрі, — промовили Даніель та Лаура, і вперше за весь вечір вона відчула, що є частиною цього всього.

— Ви з мамою, напевно, затіяли гарне святкування? — запитала Лаура.

Бульбашки випарувалися. Черрі відчула сором. Навряд чи вона могла розповісти про напружену годину у квартирі-в’язниці, коли намагалася не перекинутися на дивані та розмірковувала над виправданнями, щоб піти раніше. Усі дивилися на неї з очікуванням і всміхалися.

— Не дуже.

Вона побачила, як на обличчі Лаури з’являється спантеличення ще до того, як та змогла його приховати.

— Що ж, іноді гарно посидіти вдвох.

Усередині Черрі скипіла стражданнями. У той момент вона відчула, що від усіх інших у цій кімнаті, включно з Даніелем, її відділяє ціла прірва. Раптом на неї нахлинуло бажання вийти, перевести подих та з’ясувати, що ж цього вечора, на який вона чекала з таким нетерпінням, пішло не так.

Черрі підвелася.

— Мені потрібно вийти…

Лаура вказала на коридор.

— Перші двері наліво.

Черрі замкнула за собою двері й опустилася на підлогу. Чому вона не вписується? Минулого вечора слова матері різонули її. «Вони інакші. Багаті, у них інше життя. Зовсім не таке, яке відоме нам».

Можливо, вона мала рацію? Зараз вечір перетворився на купу напружених, незручних моментів. Нічого з цього вона не передбачала. Вона уявляла, що подружиться з Лаурою, знайде між ними щось спільне чи, може, перекинеться парою жартів, можливо, навіть піде на кухню, щоб допомогти з вечерею. Черрі навіть мріяла про те, що Лаура зможе замінити їй матір, візьме під своє сильне крило та буде такою мамою, про яку Черрі завжди мріяла. Черрі згорала від сорому через свою дитячу фантазію. Якимось чином вона провела вечір, відчуваючи себе нижчою, не гідною цих людей. Приниження перетворилося на обурення, і вона розлючено змила унітаз та увімкнула воду просто на той випадок, якщо хтось слухав. Вона хотіла повернутися додому: розчарування та відчуття провалу роз’їдали її зсередини. Як їй коли-небудь вдасться втекти від свого життя, якщо вона не може навіть підтримати розмову з кимось вищим від свого класу? Черрі глибоко вдихнула, а потім відчинила двері ванної кімнати. У коридорі нікого не було. Повернувшись до їдальні, вона побачила, що всі встали з-за столу. Говард зник, а Лаура з Даніелем сиділи до неї спинами й вглядалися в екран лептопа. Лаура ніжно обіймала Даніеля за плечі, і Черрі здивовано на це дивилася. Складалося враження, що її рука створює для неї бар’єр, не дає змоги підійти до них.

— Черрі знайшла для тебе просто чудове житло, — сказала Лаура.