Читать «Дівчина мого сина» онлайн - страница 24

— Як робота? — запитала Черрі.

— О, ти б бачила ці черги в суботу. Ми розпродали всі одноразові набори для пікніків, а я говорила їм, що знадобиться більше.

— Їм слід було прислухатися до тебе.

— Авжеж, — задоволено відповіла Венді.

— Як давно ти вже там працюєш?

— Ну, я влаштувалася туди, коли тобі було лише два рочки, оскільки ми потребували грошей, — почала Венді, і Черрі, яка вже чула цю історію раніше, усвідомила, що просто чекає на кульмінацію.

— Це мала бути робота не на весь день, і починала я з каси, просуваючись кар’єрними сходинками. Коли твій тато помер, узяла більше змін. Я була старанним та надійним працівником. Не однією з тих, кому потрібно зникнути, щоб відвести собаку до ветеринара чи для чогось там іще. Хай там як, а у вересні вже буде двадцять три роки. — Венді гордо всміхнулася, на якусь мить занурившись у власні досягнення.

Черрі вважала, що не могло бути нічого гіршого, аніж застрягнути в гігантському магазині, наповненому людьми, які штовхали перед собою великі залізні візки на колесах, і впродовж двадцяти трьох років потайки мріяти про посаду начальника відділу, і що це точно не можна назвати успіхом. Звісно ж, вона за цей час уже очолювала б цілий округ чи щось іще, однак ці думки наганяли на неї сум, тож вона викинула їх із голови.

— Хороше трапляється з тими, хто важко працює, розумієш? Наприклад, коли ти отримуєш підвищення та премію.

— Як там Голлі?

— Не дуже. Її дочка пішла на прослуховування в «Х-фактор», однак із тріском провалилася. Очевидно, вони розкритикували її. Голлі дуже засмутилася через це. — Венді нахилилася вперед і поплескала Черрі по коліні. — Не думай про все це. А як у тебе справи? Я й досі не можу повірити, що моя дочка нарешті знайшла гідну роботу! У нерухомості завжди крутяться гроші, — глибокодумно промовила вона, хоча радше висловлювала загальноприйняту думку, аніж говорила з власного досвіду.

Нарешті Черрі змогла всміхнутися, хоча й не збиралася вдаватися в деталі.

— Добре, насправді просто прекрасно. Зараз це приносить мені задоволення.

— Що ж, чудово. Я завжди знала, що ти зробиш усе правильно. Ти була розумницею в родині. Тож чим ти займаєшся? Продаєш шикарні будинки?

— Здебільшого так. А іноді здаю їх в оренду.

— Б’юся об заклад, що вони деруть там таку ціну, правда ж? За скільки я змогла б здати свою квартиру у ла-ла-ленді?

— Ну, так одразу й не скажеш, однак на твоєму поверсі десь за три тисячі.

— Три тисячі за місяць!

— За тиждень.

На обличчі Венді з’явився такий здивований, ошелешений вираз, що Черрі почала хихотіти. Вона не могла з цим нічого вдіяти, хоча й не хотіла глузувати зі своєї матері, однак коли у Венді відвисла щелепа й вона завмерла, це виглядало просто кумедно.

Венді повільно закрила рот.

— Господи Боже, — а потім, здогадавшись про те, як вона, напевно, виглядала, теж почала сміятися, а через якийсь час, коли вони глянули одна на одну, це викликало ще більший напад сміху. Це був один із тих рідкісних моментів, коли вони змогли порозумітися, просто пожартувавши. Венді була задоволена тим, що вони, здавалося, зійшли на безпечну тему, і несподівано їй дещо спало на думку: — Слухай, наступного тижня мені змінили розклад. У вівторок вихідний. Можливо, я могла б приїхати, ми б зустрілися й пообідали десь разом?