Читать «Дівчина мого сина» онлайн - страница 198

Вона розблокувала розсувні двері й відсунула першу секцію. Потім зробила один крок у дворик. Було прохолодно, але свіжість іще більше загострила її розум, і було в цій темряві щось, що в той момент змусило її нервуватися.

Лаура обережно спостерігала, її серце шалено билося в грудях. Тієї секунди, коли вона закінчила свою тираду, уже пожалкувала про свою імпульсивність. Мовчання Черрі тривожило її, а тепер вона вийшла в сад. Що їй робити? Вона зважила можливість зачинити двері й замкнути їх, але Черрі все ще була надто близько. Вона могла повернутися за півсекунди й встромити ногу у двері — ні, вона ніколи не зможе зачинити їх вчасно. Лаура зробила крок уперед, сподіваючись, що ця дія зможе змусити Черрі теж відступити глибше в сад і подалі від дверей.

Несподівано Черрі розвернулася й повністю розчинила двері, аж до стіни.

— Годі тобі, це прекрасна ясна ніч, — сказала вона й жестом показала Лаурі виходити.

Лаура подумала якусь мить. Якщо вона піде за Черрі надвір і заведе її достатньо глибоко в сад, поки сама залишатиметься достатньо близько, то, можливо, зможе забігти в будинок і замкнутися там. Вона вийшла надвір, і Черрі почала йти на газон.

«Це схоже на диво», — думала Черрі, наче так і мало бути. Діра просто посеред газону. Лаура могла впасти випадково. Це було щось із того, що легко могло статися, навіть якби її тут не було. Вона знала, що мусить знову розізлити Лауру, бо коли та засмучувалася, то ставала необережною.

— А як щодо того, щоб ти запропонувала мені щось, що змусило б мене піти? — поки говорила, Черрі пройшла трохи далі до дірки в землі.

Не надто швидко. Маленькими, маленькими кроками. Вона всміхнулася собі, коли почула, що Лаура пішла за нею.

— Ти хочеш грошей? — задихаючись від обурення, промовила Лаура. — Грошей, щоб ти трималася подалі від Даніеля? Ти, певно, збожеволіла. Я заплачу тобі, а ти скажеш йому, що то була моя ідея? Вважаєш мене такою дурною?

«Ні, не дурною, — подумала Черрі, — просто трохи оскаженілою». Вона пройшла ще трохи далі, наче просто розмірковувала над словами Лаури.

— Я б цього не зробила. Я б пішла, і ти більше мене не побачила б. — Вона підійшла так близько, як тільки могла, не викликавши підозр. Тепер Лаура була дуже близько, лише за кілька метрів. Їй потрібно було обійти її, стати позаду. Тоді вона побігла б до неї, щоб Лаура відсахнулася назад і випадково впала. Несподівано оступилася й трагічно впала в підвал. Потім Черрі просто поїхала б додому й лягла спати. Прокинулася б із Даніелем і чекала б на новини, навіть пальцем би її не торкнулася. Вона почала обходити Лауру.

— Або я могла б просто сказати Даніелю, що в нас нічого не виходить, що я зустріла когось іншого.

У Лаури всередині все стиснулося.

— Не треба. Не роби цього. Просто йди.

— Тоді зупинімося на сотні тисяч. Ні, на двох. Для тебе це дрібниці.