Читать «Дівчина мого сина» онлайн - страница 189
Мішель Френсіс
Лаура кинула листа на кавовий столик. Яка в біса різниця? Кому яке діло до того, хто з ким розлучається? Стосунки закінчилися, і здавалося, ніхто не помітив чи не подумав, що це могло бути важливим. Або, може, і не було. Не для Говарда точно завдяки Маріанні. Можливо, її шлюб нічого не важив для нього роками. Несподівано вона відчула, що виснажена, і зрозуміла, що не відповідатиме. Так само вона більше не виходила на роботу, туманно розуміючи, що це годуватиме амбіції Черрі щодо неї. Відколи її серіал скасували, Лаура втратила всю свою енергію. Вона погано спала вночі, шкіра була бліда, а під очима з’явилися темні кола. Жінка боялася виходити надвір. Їжу їй доставляли із супермаркету. А коли на килимок падала пошта, це лякало її й Лаура підходила до дверей, як нажахана тварина, боячись того, що там може бути. А потім ще й нічний візит Черрі. Лаура думала про те, як довго вона там стояла, чого шукала й що планувала. Коли Іззі вперше подзвонила, щоб перевірити, чи все гаразд, то так розізлилася, що погрожувала подзвонити в поліцію тієї ж миті, але Лаура знала, що вже дістала від них відповідь. Поліція нічим не могла їй зарадити, допоки Черрі не зробить першого кроку. Лаура зрозуміла, що чекала. Чекала, доки щось трапиться, і це очікування повільно душило її.
Вона мусила щось зробити. Мусила зустрітися з Даніелем. Лаура схопила сумочку та піджак і вийшла з дому.
Вона підійшла до подвійних дверей із великим написом угорі: «Кардіологія». Молода темношкіра медсестра сиділа за столом, і Лаура попрямувала до неї, сповнена страхом від того, що робить це насправді.
— Я можу чимось допомогти? — запитала медсестра.
— Я прийшла, щоб побачити лікаря Кавендіша.
— Він в операційній.
— Гаразд. Коли… Коли він має закінчити?
Медсестра глянула на годинник.
— Важко сказати. Щонайменше години через дві.
Обличчя Лаури спохмурніло.
— Я можу ще щось для вас зробити?
— Ні, усе гаразд. Я повернуся пізніше.
Лаура швидко пішла до того, як їй поставлять більше запитань. Від часу нещасного випадку з Даніелем вона боялася лікарень, але змирилася з тим, що доведеться почекати. Хвилини минали до болю повільно, і вона вирішила на сорок п’ять хвилин вийти кудись випити кави. Аж раптом їй сяйнула думка: «А якщо Черрі зустрічає його після змін? Якщо вона прийде сюди?» Усередині Лаури все стиснулося, і вона підвелася й знервовано пішла до благодійного магазину, наповненого в’язаним одягом від важливих покровителів, потім до подарункового з численними красивими іграшками та повітряними кульками на нитках, а потім нарешті до міні-супермаркету. Десь о пів на четверту вона знову повернулася до реєстратури.
