Читать «Дівчина мого сина» онлайн - страница 12

4

Субота, 7 червня

Черрі ще ніколи не ходила на побачення три вечори поспіль. Вони підійшли до Гайд-парку, пройшли повз Меморіал принца Альберта й перетнули озеро Серпентайн. Даніель ніс кошик для пікніка, а Черрі тримала килимок. Там, де він торкався її тіла, Черрі спітніла й спробувала пересунути його так, щоб максимально зменшити контакт. На зміну нещадно спекотному дню прийшов вечір, схожий на середземноморський. Сонце ще не сіло, і щонайменше чотири години мало бути видно, тому в парку було чимало людей, сповнених невимушеною святковою жвавістю й оптимізмом. Черрі теж почала насолоджуватися цією атмосферою. Перші кілька побачень уже в минулому, як і ймовірна незграбність та надзвичайна ввічливість, і між ними почав формуватися невидимий зв’язок. Вона вже знала, що він мав серйозні наміри стати кардіологом, любив кататися на велосипеді й сплавлятися на плоту, писав лівою рукою, але їв правою. А йому вже було відомо, що вона любила полуниці, але не полуничний джем, що її батько помер, коли вона ще була малою, що раніше вона жила з мамою, але через те, що та мусила багато працювати, вони дуже мало бачилися.

Вона змовчала, що квартира розташовувалася в зубожілій частині Кройдона, де вулиці постійно були завалені будівельним сміттям, порожніми пивними бляшанками, викинутими м’якими меблями, іншими залишками та незрозумілим промоклим ганчір’ям, і виглядали так, наче всередині їхньої брудної обгортки й досі було щось плебейське. Коли Черрі була ще дитиною, у їхній родині завжди було мало грошей, а після смерті батька їх стало ще менше. Він був таким дурним, таким егоїстичним, що навіть не застрахував своє життя. Її матері довелося працювати понаднормово у величезному гіпермаркеті на краю міста лише для того, щоб утримувати їхню крихітну квартирку, і Черрі усвідомила, що її матеріальний світ звузився від дешевого одягу до поношеного, відсутності жодних канікул, окрім нечастих поїздок на пляж, та сорому в школі. Грошей не було навіть на щорічне фото, і в той час, коли всі її друзі збиралися разом і весело обговорювали, хто біля кого стоятиме наступного року, Черрі стояла збоку, зневажена й засоромлена. Вона ненавиділа бути бідною. Ні, усе це Черрі залишила при собі й сказала щось розпливчасте про те, що вона родом із Сюррею, частиною якого був Кройдон, якщо не зважати, що це було сотні років тому. Вони розповідали про себе все більше, а разом з обізнаністю прийшла й сердечність, тож вони могли почати жартувати й ніжно піддражнювати одне одного, зміцнюючи той зв’язок. Відбувся вже й їхній перший поцілунок, і не можна було сказати, що цей досвід виявився неприємним: насправді Черрі усвідомила, що вважала Даніеля шалено привабливим.