Читать «Російський сюжет» онлайн - страница 54

— Ось бачиш! І як би ти сам дивився два телевізори? — прокоментував відповідь організаторів Мирослав.

Вони сіли в аеропорту Санта-Марія, і їх повезли до готелю «Терсейра». Все зорганізовано так, щоби відпочити перед наступним днем, враховуючи різницю в часі. Євген лягає у спальні.

— А ти розміщуйся у вітальні, — каже він синові, запиваючи снодійне.

— Нє вапрос, — відповів Мирослав, вмикаючи телевізор. — Шкода, що не знаю португальської. А втім, ось англійський канал.

Коли вранці Євген підійшов до вікна, навіть у нього, звичного до шику унікальних клаптиків суходолу, защеміло серце: Боже, яка краса! Хай далі буде інтелектуальне чванство, гуманітарна піна, міжмовна гра словами, не завжди дотепна, і похваляння, де хто був, що живить програмний лейтмотив такого штибу зібрань, але заради цих кількох хвилин біля вікна над бухтою варто було мати земний статус, який дозволив приїхати сюди. А втім, і на таких суєтних парадах інтелектуального випендрону іноді озвучуються яскраві думки, які пропікають наскрізь тих, хто спроможний слухати не лише себе.

Першим він зустрічає свого земляка Дмитра Удальчука, якого бачить на подібних зібраннях чи не найчастіше. Колись, на початку незалежності, саме Удальчук зорганізував для нього першу поїздку до Америки.

— Ти так і перекладаєш? Ти би міг виступати на таких зібраннях, — каже Удальчук.

— У всякого своя доля і свій шлях широкий, — відповідає Євген.

— Долю треба вміти міняти, а шлях, залежно від обставин, звужувати чи розширювати.

— Подивимося, пане Удальчуче, як ти розшириш чи звузиш свій шлях, коли тобі буде шістдесят і тебе перестануть запрошувати на такі конференції. А статусу Уйка Кажича ти, здається, не здобув.

— Ніби його можна здобути, якщо ти виступаєш від цієї країни, — відповідає Удальчук, тицяючи в Ukraine на своєму беджі та змінюючи тему:

— Дозволь, я тебе познайомлю, Євгене, наш колега з Японії Юкусаї, — японець чемно кланяється. — Він займається…

— Ти гадаєш, ніби я той останній невіглас, який не знає, хто такий Юкусаї? — каже Євген те, що мало не завжди кажуть за таких обставин.

На обличчі Юкусаї з’являється барва задоволення, якої не може загасити самурайське самовладання. Євген не знає, хто такий Юкусаї, проте добре знає силу цієї нехитрої фрази.

А ось і сам Уйко Кажич, автор соціофілобестселерів, що їх він пише мовою Simple English, щоб не давати зайвого клопоту перекладачам. Це — людина такого рівня, коли всі, хто зараз тут, потім розповідатимуть: на конференції був Кажич! Або ще переконливіше: Я беру участь у конференціях, на яких буває Кажич!