Читать «Російський сюжет» онлайн - страница 53

Він не забув нічого з того, що сталося з ним у тому будинку, в тому селі. Ніякого витіснення не сталося, він усе пам’ятає. Іноді намагається стримати ті спогади. А іноді не опирається їм, згадує і генеральський дім, і село Ірівку, і Олю, і Таню, і Володю. Пророцтво Дем’янівни справдилося. Він пробув у домі тої жінки не більше п’ятнадцяти хвилин, які спливають у пам’яті й по п’ятнадцяти роках. Він платить за свій невільний прогріх досить високу ціну: вже п’ятнадцять років не може поїхати до Києва, куди приїхати дуже хоче.

— Та не шкодуй ти за тим Києвом! — заспокоює його Галя з Чикаго, яка іноді в Києві буває, — місто руйнують, наче розум втратили, скоро нічого не залишиться! Історичного центру вже нема! В усіх прохідних дворах, по яких ти мене колись водив, втулили дурні бездарні хмарочоси! Давно немає ні наших улюблених кав’ярень, ні наших улюблених книгарень. Не їдь до того Києва! Ти ж можеш за казенні гроші їздити у значно приємніші місця! Де твій наступний конгрес?

Конгреси та конференції й справді влаштовуються у найнесподіваніших куточках планети Земля. Крім второваних шляхів, він відвідав і Мадагаскар, і Ісландію, і Індонезію. У листопаді конгрес на Азорах.

— Я з тобою, — каже Мирослав. Для нього нічого не значить ні рядок з поезії Маяковського Вот и жизнь пройдет, як прошли Азорские острова, ні рядок з пісні радянського барда В городе Понта-Делгада девушка смотрит в окошко. Але хлопець знає, що острови в океані — це круто, це cool!

— У тебе заняття в школі.

— А ти ще згадай, що в мене заняття в київській гімназії! Тату, май совість! Я розмовляю українською день і ніч, хоча ми не в Гарварді! Я навіть твою Дусю вивчив говорити «Добрий день!»

— Я помітив. Молодець!

— Ну то візьми мене на острови!

— Ти де тільки не бував у твої літа. Я у твоєму віці…

— Тоді був Совковий Союз! А тепер зовсім інше життя! Люди з нашої гімназії бували по світу значно більше. Я зовсім не на першому місці по подорожах. Навіть не в першій десятці. Тату, візьми мене на Азорські острови. У мене є pocket money на піцу. Ти не платитимеш за мене в ресторанах.

— У ресторані тобі накриють, як і мені, то не проблема. Але тобі треба буде купити квиток у бізнес-класі.

— Тату, я зростав без батьківської ласки, ти кинув мене немовлям! Ну то хоча б тепер візьми мене з собою на острови! — кидає останнього козиря Мирослав, і Євген сідає до комп’ютера й відкриває сайт потрібної авіакомпанії. Переконавшись, що для сина є квиток на його ж рейс, він пише організаторам конгресу «Different worlds: contact points», щоб йому забронювали номер з двома окремими ліжками. Йому вмить відповідають, що для нього вже заброньовано suite з двома телевізорами, де він зможе добре розміститися зі своїм сином.