Читать «Російський сюжет» онлайн - страница 56

Тетяна Марухіна! Здається, таке прізвище псков’янин Михайло Тихонович дав своїм дочкам Тані та Олі, яких він хотів назвати Марусею та Оксаною, але його дружина, вперта хохлушка Зоя Миколаївна, наполягла на своєму й назвала дівчат на честь Пушкіна. Це може бути й не вона, людей з однаковим прізвищем по світу безліч. Але якщо свого часу були і успадкований дім у селі, і дві такі різні сестри, і наречений одної з них, і святкування дня народження, і «дуель», то має бути й великопанське зібрання, куди наївна сільська дурепа прибуває в новій подобі. Пе-ре-істочена, англійською transubstantiated, являючи ще одну іпостась вічного повернення, Ewige Wiederkunft, про яке він читав тоді, в успадкованому домі, читав до самозабуття, аж фізично відчуваючи вихори часових пластів на місці прадавнього кобища.

Євген знімає навушники, виходить зі скляної кабіни, прямує до конференц-зали, розглядає присутніх. Ті, в кого доповіді, зазвичай, сидять у першому ряду. Ось вона. Змінилась, але впізнати можна. В елегантному піджачку, з гарною стрижкою, із серйозним обличчям. Саме так виглядають ті, хто ще думає, ніби на таких збіговиськах народжуються великі ідеї. Їй має бути вже тридцять років. Виглядає зовсім молоденькою. Дуже симпатична пані. Тепер за законом жанру він має падати до її ніг. А йому весело. Постмодерн є постмодерн. Великі сюжети сьогодні читаються без вогню, але зі сміхом. Це ж треба, щоб сюжет його життя обернувся таким грандіозним російським кітчем!

На трибуні черговий інтелектуал говорить німецькою, це — тямковитий пан, він його знає. Хтось слухає його без навушників, але більшість одягла, слухає англійський або російський переклад. Таня в першому ряду навушників не наділа. Вона знає німецьку мову? А втім, перед своїм виступом вона може й не слухати інших, ось як вона нервово стискає роздрук своєї доповіді.

Він тихо ходить у проході під скляною стіною, за якою шумить море, демонструючи велику драму розбурханої Атлантики. Місця в рядах заповнені не всі, йому пропонують сісти, він тихо робить знак: не треба. Але знову просить програму, бо ту, яка в нього була, він забув у кабіні.

Лишилося ще дві доповіді до кінця. Тетяна Марухіна не заявляла, що їй потрібен перекладач. Але вона може заплутатися в англійській мові, з чим він стикався не раз. А може, запропонувати їй допомогу? Тож поки зал аплодує німцеві, він сідає поряд з Танею в першому ряду й питає її, ледь стримуючи посмішку:

— Пані говоритиме англійською? Допомога не потрібна?

Сказав і пошкодував. Адже він своєю присутністю вибив її з ладу. Вона й без того нервує, а тут іще давній знайомий недоречно нагадує про себе.

— Ти полисів, — нарешті каже вона.

— Це ти точно підмітила. Але вуса на місці.

Він більше не пропонує їй своїх послуг, мовчки сидить поряд із нею в першому ряду. Ось передостання доповідь, зараз почне верещати Бурукова про те, як радянські окупаційні війська пригнічували її сексуальність. А далі черга Тетяни Марухіної. Вона не одружена? Чи лишила прізвище свого псковського тата?